Моє ім'я Долемайт
«Моє ім'я Долемайт» (англ. Dolemite Is My Name) — американський біографічний фільм режисера Крейга Брюера. Авторами сценарію виступили Скотт Александер і Ларрі Карашевський. Фільм присвячений історії успіху чорного стендап — коміка і діяча кіно Руді Рея Мура, роль якого виконав американський актор Едді Мерфі. Прем'єра фільму відбулася на кінофестивалі у Торонто 7 вересня 2019 року[1], потім стрічку було випущено в обмежений кінопрокат 4 жовтня 2019 року, потім, 25 жовтня, вона стала доступною для перегляду на відео-сервісі Netflix[2]. Фільм отримав визнання критиків. Вони схвально відреагували на повернення знаменитого актора-коміка Едді Мерфі на кіноекрани і на його правдоподібне виконання ролі Долемайта. СюжетДія відбувається у 70-х роках у Лос-Анджелесі, у чорному «гетто». Недолугий музикант Руді Мур (Едді Мерфі) працює у музичному магазині і безрезультатно намагається просунути свої пісні на місцеву радіостанцію. Вночі Руді підробляє у музичному клубі, де також безрезультатно умовляє власника клубу дати йому можливість виступати коміком. Руді, не втрачаючи надію завоювати славу, шукає натхнення у безпритульних волоцюг, записуючи їхні жарти на магнітофон. Руді розвиває новий стиль речитативу. Глядачам припадає до душі стендап Руді, і він швидко стає знаменитістю серед чорношкірого населення Лос-Анджелеса. Руді вибирає для себе сценічний образ — сутенер Долемайт. Руді хоче продавати записи своїх виступів на платівках, але не знаходить дистриб'ютора. У результаті він позичає гроші у своєї багатої тітоньки Лунелл Кемпбелл, і сам зі своїм другом Джиммі Лінчем (Майк Еппс) береться за створення партії дисків, які дуже швидко розпродаються. З Руді зв'язуються брати Біхарі й погоджуються фінансувати розповсюдження дисків, які незабаром навіть потрапляють в чарти. Про «Долемайта» дізнаються і в інших містах. Так Руді вирішує влаштувати тур по містах Америки. В одній із поїздок Руді знайомиться з Леді Рід (Давайн Джой Рендольф) — самотньою матір'ю — і, помічаючи в ній потенціал, пропонує стати їй своєю протеже. Руді розуміє, що на цьому зупинятися не хоче і має намір зняти власний фільм у жанрі блексплотейшн, націлений на чорну аудиторію. Проте всі намагаються переконати Руді, що це погана ідея. Однак, знайшовши спонсорів в особі братів Біхарі, а також завдяки зв'язкам і підтримці друзів, Руді вдається залучити команду молодих білих студентів із Каліфорнійського університету у якості знімальної групи, серед яких був майбутній відомий оператор-постановник Ніколас Джозеф фон Штернберг (Коді Сміт-МакФі). Також Руді задіяв драматурга Джеррі Джонсона (Кіген-Майкл Кі) і актора Д'Арвіля Мартіна (Веслі Снайпс), відомого своєю другорядною роллю у фільмі «Дитина Розмарі», за умови, що той виступить режисером фільму. Фільм під назвою «Долемайт» повинен був стати комедійним бойовиком, націленим на «чорну аудиторію», з комедійними, еротичними сценами, перестрілками і кунг-фу. Зйомки фільму йдуть без будь-яких форс-мажорних обставин, проте враження псує занадто невміле володіння карате Руді. Д'Арвіль відкрито демонструє своє презирство до зйомок і навіть поспішає покинути команду одразу ж після їх завершення, заявляючи, що ніхто не буде дивитися цей фільм. Слова Мартіна здаються правдоподібними, оскільки жоден з кінодистриб'юторів не погоджується купити фільм. Він вирішує повернутися до гастролювання, хоча і з набагато меншим ентузіазмом. Знайомий місцевий ді-джей (Кріс Рок) пропонує Руді допомогу, оскільки його родич володіє кінотеатром і міг би організувати прем'єру «Долемайта». Руді почав сам на вулиці і через місцеве радіо рекламувати свій фільм. Попри страхи, прем'єра фільму була вкрай успішною, а заповненість залу склала 98 %. Голлівудський кінорежисер (Боб Оденкірк), чия компанія Dimension Pictures нещодавно відмовилася купувати «Долемайта», поспішила зв'язатися з Руді і запропонувала просувати фільм серед чорношкірого населення по всій Америці. Руді погодився. Хоча критики написали розгромні відгуки про «Долемайта», назвавши його «жахливим, халтурним і хаотичним», фільм мав успіх і швидко зібрав навколо себе безліч шанувальників. В епілозі фільму відзначається, що Руді Рей Мур продовжував гастролювати і зніматися у продовженнях «Долемайта» до своєї смерті в 2008 році, а також, що винайдений ним стиль мови — римований речитатив афроамериканського сленгу, став натхненням для найперших реперів початку 1980-х років. Таким чином, Руді Мур визнаний «хрещеним батьком репу». Акторський склад
СтворенняПідготовкаАмериканський комік-актор Едді Мерфі зауважив, що давно мріяв зняти біографічний фільм про Руді Мура, його кумира дитинства. Ще в 2003 році Мерфі зустрів сценаристів Скотта Александера і Ларрі Карашевського, і вони почали працювати над проектом. Скотт і Карашевський працювали над сценарієм з урахуванням того, щоб він сподобався Едді Мерфі. Як вони зауважили, «якщо Едді сподобається, ми знімаємо фільм, якщо Едді не подобається, тоді фільму немає». Сценаристи вперше познайомилися з творчістю Руді Мура через перегляд трейлерів його фільмів про Долемайта. Александер зацікавився творчістю Мура, однак на початку 2000-х було вкрай складно роздобути копії маловідомих фільмів, для чого сценаристу довелося вирушити в міський квартал, де розташовувалася колишня кіностудія Мура, щоб розшукати і купити копію[5]. Мерфі вдалося зв'язатися з самим Руді Муром і організувати з ним і двома сценаристами зустріч. Сам Мур зізнався, що Едді Мерфі ідеально підійде на роль його камео і в подробицях розповів про свої життєві історії. Проте Едді Мерфі так і не зумів знайти фінансову підтримку для свого проекту. Він зауважив, що відвідав багато студій, і всі їхні претензії зводилися до того, що вони не готові фінансувати байопік про «нікому не відомого» коміка. Едді зізнався, що його боротьба за створення фільму була схожа з боротьбою Руді за створення і просування «Долемайта»[6]. Здавалося, що проект був покинутий назавжди. Проте після успіху серіалу «Народ проти О. Джея Сімпсона: Американська історія злочинів», де Александер і Карашевський виступали сценаристами, вони накопичили достатньо коштів, щоб зв'язатися в 2016 році з Едді Мерфі і відродити проект по створенню байопіку про Руді Мура. Мерфі зі сценаристами знайшли спонсора в особі Netflix, яким сподобалася ідея. Карашевський зауважив, що трохи раніше вони просто не змогли б знайти спонсора[5]. У якості режисера був обраний Крейг Брюер[7][8]. У червні 2018 року також було оголошено основний акторський склад[9][10][11][12]. Багато іменитих темношкірих акторів погодилося брати участь у фільмі. Едді Мерфі зауважив, що йому також хотілося торкнутися у фільмі теми створення кіножанру Blaxploitation, оскільки, незважаючи на низькі бюджети і якість, зазначені фільми з майже повністю чорношкірим акторським складом порушували актуальні для чорношкірого населення теми. І ціле покоління афроамериканців, в тому числі і Едді Мерфі, виросли на цих фільмах[13]. ЗйомкиЗйомки фільму почалися у червні 2018 року[14]. Для них спеціально підбиралися локації і інтер'єри, створені в 70-і роки і раніше. Сценаристи Александер і Карашевський ще з 2003 року роз'їжджали вулицями Лос-Анджелеса у пошуках відповідних локацій і з низьким трафіком, адже для зйомок доводилося б перекривати вулиці. Особлива складність полягала в пошуках відповідних локацій середнього заходу і східного узбережжя, де, відповідно до сюжету, Руді гастролював, бо йшлося про закриті концертні зали і часом таємні «сараї», де чорношкірі відчували себе у безпеці в часи ще сильної расової сегрегації на півдні США[15]. Інша проблема полягала в тому, що багато локацій Лос-Анджелеса, що стали важливими у творчій кар'єрі Мура, вже перестали існувати в їх «колишньому» вигляді, для чого сценаристи шукали найбільш «схожі» локації. Наприклад, той самий «Каліфорнійський клуб» на розі авеню Санта-Барбара і Сент-Ендрюс-плейс, де дебютував Мур, нині став пральнею. Творцям довелося вивчити близько 50 схожих клубів, і, зрештою, їхній вибір зупинився на клубі Flamenco El Cid на бульварі Сансет у районі Срібного озера. Сцени музичного магазину Dolphin's of Hollywood знімалися у магазині вінілових платівок Poo-Bah Records. Сцени у покинутій будівлі готелю Соммервілля, де Руді влаштував свою «нелегальну» студію, також знімалися в інший локації через те, що тут розташовується нині діючий готель Данбар. З цієї причини нижній поверх будівлі був відтворений у вестибюлі, в центральній студії Лос-Анджелеса. Інші поверхи і кімнати знімалися в апартаментах Royal Lake, на розі 11-ї вулиці і Лейк-стріт у Піко-Юніон. Сама будівля мала явну зовнішню схожість із «Данбаром». Самі зйомки тривали 44 дні, протягом яких команда побувала у 89 різних місцях[15]. Для зйомок вибиралися по можливості ті ж міські локації, в яких Руді Мур знімав свої фільми, аж до житлової ділянки, де відбулася сцена безглуздого кунг-фу. Творці зізналися, що створення сцени, де Мерфі «штовхає» у багажник бандитів, була найвеселішою за весь час зйомок[16]. Також команда шукала предмети і одяг того часу, з трикотажу і поліестеру. Однак для актора Крейга Робінсона довелося шити одяг, оскільки команда не зуміла знайти вінтажний одяг розміру плюс сайз[17]. КритикаФільм у цілому отримав визнання кінокритиків. Рейтинг схвалення фільму на сайті Rotten Tomatoes склав 97 % із середньою оцінкою 7,91/10 балів на основі 171 рецензії. Критики в основному похвалили гідне і «блискуче» повернення Едді Мерфі на кіноекрани[18]. За версією сайту Metaciritc середня оцінка фільму становить 78 балів з 100 на основі 32 оглядів[19]. Російські критики також позитивно відгукнулися про фільм. За версією сайту Критиканство середня оцінка склала 85 балів зі 100[20]. Критик сайту Variety описав виступи Мерфі як своєрідне повернення, помітивши, що, «Як зухвалий шахрай, який створив» Долемайта, «Едді Мерфі виступив у кращій своїй ролі за останні роки у фільмі, який став своєрідною блексплотейшн-відповіддю фільму» Горе-творець. «…Він входить у роль Руді, як матюкливого й одночасно безцінного коміка з роздутим его»[21]. Рецензент журналу The Washington Free Beacon знайшов явні подібності «Долемайта» з фільмом 1994 року «Ед Вуд» та зауважив:
Критик сайту Disgustingmen зауважив, що фільм наповнений легкої атмосферою самоіронії, без надуманих конфліктів, де видно, що навіть самі актори отримували задоволення від процесу зйомки:
Нагороди та номінаціїКінопремія «Золотий глобус» (77-ма церемонія).
Примітки
Information related to Моє ім'я Долемайт |