У музеї показано історію видання «Кобзаря»Тараса Шевченка, простежено еволюцію ілюстрування шевченківських творів, а також «Кобзарі» у перекладах мовами народів світу.
Експозиція музею розміщена в 30 залах на площі 2 800 м². Вона має розділи: природи краю, археології, етнографії, історії краю XIV — початку XX століття, історії краю від 1917 року і сучасність та велика зала вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка, низка окремих зал, присвячених видатним землякам, вихідцям з Черкащини або відомим особам, чия діяльність пов'язана з краєм.
Експозиція музею складається з 2 відділів: декоративно-ужиткове мистецтво та образотворче мистецтво. У першому відділі можна ознайомитись зі зразками народного мистецтва Середнього Подніпров'я, у другому — з роботами професійних митців. Крім цього, 4 зали третього поверху приміщення експозиційною площею 500 м² постійно використовуються під періодичні виставки.
Музейна кімната "Робочий кабінет Василя Симоненка"
У музеї представлені фотографії, документи, листи Василя Симоненка, які він одержував і писав дописувачам, працюючи у відділі листів газети «Черкаська правда». Експонуються також особисті речі поета, рукописи його творів, записник з робочими нотатками, заява про вступ до спілки письменників України, та фотографії, зроблені І. Ф. Осадчим, колегою-фотографом. В окремих вітринах виставлені твори В. Симоненка як мовою оригіналів, так і переклади. Тут також зібрані спогади про поета, його друзів та однодумців.
У зібрання музею увійшли унікальні фото, картини, технічні моделі, пожежно-технічне обладнання рятувальників минулих часів, історичні експонати становлення та розвитку навчального закладу. В колекції музею представлені матеріали та документи про Чорнобильську катастрофу. Гордістю музею є особисті речі Героїв Радянського Союзу випускників навчального закладу Володимира Правика та Віктора Кібенка. Представлені також особисті речі Героя Радянського Союзу Леоніда Петровича Телятникова та ліквідаторів аварії у червні 1986 року з числа учасників Черкаського зведеного загону протипожежної служби цивільного захисту.
Відкритий 8 квітня2008 року. Значна частина експозиції присвячена оригіналам установчих документів щодо створення Соціалістичної партії, представлені списки ініціативних груп з районів області, прізвища та фото тих, хто були першими, їх спогади. Велика кількість фото та відеоматеріалів розповідає про кожний рік з біографії партії[1].
У стилізованому під дореволюційну аптеку приміщенні представлені фотокопії документів, знайдених у історичних архівах Києва та Черкас, серед них — указ Миколи I про завезення ліків у аптеки міста, виписки рецептів тодішніх аптекарів тощо. На полицях шаф — старовинні колби, мензурки, банки від давніх лікарських засобів[2].
Музей має дві експозиційні та одну виставочну зали загальною площею 180 м. В ньому налічується понад 1 800 експонатів, з унікальних — кістки мамонта та зуби акули. В музеї проводяться виставки творів місцевого художника Поперечного Івана Ананійовича, майстрині народної вишивки Чибиряк Тетяни Іллівни та робіт учнів місцевої школи мистецтв[4].
Існує з 1970 року. ого створили за ініціативи тодішнього директора Мліївського садінституту Миколи Артеменка. Музей облаштували у будинку, який у 1850 році звели Платон і Федір Симиренки. Нині фонд музею налічує 3,5 тисячі експонатів. Це фотографії, листи, книги, меблі та інші речі, що належали Симиренкам[5].
Музей розташований в одній кімнаті. Експонати розташовані по периметру кімнати. Експозиція охоплює період від стародавніх культур, залишки яких знаходили на території селища до другої світової війни. Невеликий стенд охоплює сучасний період.
У музеі зібрана унікальна колекція старожитностей. Зокрема розповідає про боксерів Віталія та Володимира Кличків, дід яких — Родіон Кличко — був родом із Вільшани. У музеї відтворено генеалогічне дерево братів Кличків.
Тут зібрані унікальні експонати, які розповідають про історію населеного пункту. У музеї можна побачити зразки справжньої національної вишивки, доторкнутися до знарядь хліборобської праці та хатнього вжитку, яким вже більше 100 років. Окремий зал бойової слави розповідає про живих та полеглих земляків, які воювали на фронтах Другої світової війни, про односельчан, які загинули в період окупації. Зберігаються фронтові медалі та листи-трикутники[5].
Відкритий У 2006 році, на честь 15-річчя незалежності України і 15-річчя творчої діяльності зразкового дитячого ансамблю гармоністів. Ініціатором створення, засновником, активним й натхненним поповнювачем експозиції є заслужений працівник культури України Іван Сухий [7].
Музей розташований на території батьківської садиби Тараса Григоровича Шевченка, де він проживав з 1815 по 1829 рік[9], розповідає про біогафію і творчість Кобзаря.
Відкритий 23 лютого2010 року. Експозиція складається з документів та фотографій на стендах і в альбомах, грамот й дипломів, які підтверджують досягнення комбінату хлібопродуктів в різні роки, представлені фоторозповіді про ветеранів, які працювали тут, починаючи з перших післявоєнних років[10].
У фондах музею зберігається близько 7 тисяч експонатів. В основному, це матеріали розкопок, що проводилися на території Канівщини в різні роки. У фондах музею зберігається величезна колекція керамічних виробів, починаючи з нової кам'яної доби (VI — IV тисяч років до н. е.) і закінчуючи гончарним посудом XX століття[11].
Відтворена в 1991 році Тарасова світлиця, перший народний музей Кобзаря. Вперше така хата на народні кошти була збудована на Тарасовій горі у 1884 році одночасно із завершенням впорядкування Шевченкової могили, коли 1 серпня на ній встановлений чавуннийпам'ятник[12].
Основні фонди музею налічують понад 3,5 тисяч одиниць зберігання. Експозицію розміщено в трьох залах, де представлено:картографічну спадщину Смілянщини кінця XIX — початку XX століття; матеріали, пов'язані з родиною колишніх власників містечка графів Бобринських та іменами відомих громадян міста; старожитності Наддніпрянщини.
Фондова збірка музею нараховує близько 50 тисяч експонатів. Серед них — унікальні археологічна та нумізматична колекції, предмети декоративно-прикладного мистецтва, воєнно-історичні, історико-побутові, художні, документальні та фотодокументи[13].