Мю-варіант, відомий також як лінія поколінь B.1.621 або VUI-21JUL-1 — один із варіантів вірусу SARS-CoV-2, що спричиняє коронавірусну хворобу 2019. Вперше виявлений у Колумбії в січні 2021 року, 30 серпня 2021 року визначений ВООЗ як варіант, що становить інтерес.[3] ВООЗ заявила, що у варіанті є мутації, які вказують на ризик резистентності до нинішніх вакцин, і наголосила, що для кращого розуміння цього необхідні подальші дослідження.[4][5] Спалахи мю-варіанту були зареєстровані в Південній Америці та Європі.[6] Лінія поколінь В.1.621 має підлінію, позначену B.1.621.1 згідно з номенклатурою PANGO[en], яка вже була виявлена у більш ніж 20 країнах світу.[7]
30 серпня 2021 року Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) дала лінії поколінь B.1.621 назву Мю-варіант.[3]
Мутації
Геном Мю має загальну кількість 21 мутацію, включаючи 9 мутацій амінокислот, усі з яких знаходяться в коді спайкового білка[en] вірусу: T95I, Y144S, Y145N, R346K, E484K або вислизаючі мутації, N501Y, D614G, P681H і D109N.[10] Мутації у вірусів не є новим явищем. Усі віруси, включаючи SARS-CoV-2, з часом зазнають змін. Більшість із цих змін є несуттєвими, але деякі можуть змінити властивості, роблячи ці віруси більш вірулентними або такими, що не піддаються лікуванню чи на них не діють вакцини.[6] 31 серпня 2021 року ВООЗ опублікувала повідомлення, в якому зазначалося, що «Мю-варіант має плеяду мутацій, які вказують на потенційні властивості імунної відмови», відзначаючи, що попередні дослідження показали деякі ознаки цього, але «це потрібно підтвердити це подальшими дослідженнями».[11]
Одне з таких досліджень, проведене в лабораторії в Римі, перевірило ефективність сироватки, зібраної у реципієнтів вакцини BioNTech-Pfizer проти Мю-варіанту, і виявило, що «нейтралізація лінії поколінь B.1.621 вірусу SARS-CoV-2 була надійною», хоча мала нижчий рівень, ніж той, що спостерігався щодо варіанта В.1.[12]
Амінокислотні мутації Мю-варіанту SARS-CoV-2 нанесені на карту геному SARS-CoV-2 з фокусом на спайковому білку.[13]
Рейтер повідомив, що сім вакцинованих літніх мешканців будинку престарілих у місті Завентем у Бельгії померли після інфікування Мю-варіантом.[14]
30 серпня:
Японія підтвердила свої перші два випадки Мю-варіанту. Варіант був виявлений у жінки 40 років, яка прибула 26 червня з Об'єднаних Арабських Еміратів. Ще одна жінка 50 років, яка прибула до Японії 5 липня з Великої Британії, також була інфікована Мю-варіантом. Обидві пацієнтки переносили хворобу безсимптомно.[15]
Вересень 2021
2 вересня:
Центральний епідемічний командний центр (CECC) повідомив про перший у Тайвані випадок Мю-варіанту. Пацієнтка — це тайванська жінка 60 років, яка повернулася зі США і вже отримала 2 дози вакцини Pfizer. Першу дозу вакцини Pfizer вона отримала у США 5 липня, а другу — 26 липня. Повернувшись на Тайвань 3 серпня, вона не повідомила про жодні симптоми, але тест на COVID-19, проведений в аеропорту, був позитивний.[16]
Гватемала повідомила про свої перші два випадки Мю-варіанту у двох пацієнток, віком 19 та 25 років. Обидва пацієнти нікуди не подорожували та не були вакцинованими. Пацієнти проживають у центральному районі Гватемали, де розташована столиця Гватемала.[17]
3 вересня:
Греція підтвердила перші шість випадків виявлення в країні Мю-варіанту. Чотири з них — пацієнти, що прибули із закондону.[18]
Гонконг підтвердив перші три випадки Мю-варіанту. Двоє пацієнтів — 19-річний чоловік і 22-річна жінка прилетіли з Колумбії, де на початку червня було підтверджено наявність Мю-варіанту, а інша, 26-річна жінка, прибула з США. Її інфікування було підтверджене 24 липня. У Гонконзі також повідомлялося про чотири нові випадки COVID-19 у пацієнтів, що прибули із закордону, усі з яких стосувалися хатніх робіників, які прибули з Філіппін.[19]
За даними Центру нагляду за охороною здоров'я[en] (HPSC), в Ірландії було виявлено чотири випадки нового Мю-варіанту COVID-19, вперше виявленого в Колумбії. Два з чотирьох випадків пов'язані з підлінією Мю-варіанту.[21]
Сент-Вінсент і Гренадини підтвердили наявність Мю-варіанту в країні, повідомивши про п'ять випадків, які були виявлені між 9 липня та 19 серпня 2021 року.[24]
↑ абвTracking SARS-CoV-2 variants. who.int. Всесвітня організація охорони здоров'я. Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 1 вересня 2021. (англ.)
.png)
