Уханьський інститут вірусології Академії наук Китаю (кит.: 中国科学院武汉病毒研究所) — науково-дослідний інститут вірусології під керівництвом Китайської академії наук (CAS), який підпорядковується Державній раді Китайської Народної Республіки.[4] Інститут є однією з 9 незалежних організацій Уханьського відділення Китайської академії наук.[5] Інститут розташований в районі Цзянся в Ухані в провінції Хубей, він був заснована в 1956 році, та став першим у материковому Китаї лабораторією рівня біобезпеки 4 (BSL-4)[6] у 2018 році. Інститут співпрацює з Галвестонською національною лабораторією у США, Міжнародним центром інфекційних досліджень у Франції та Національною мікробіологічною лабораторією в Канаді. Інститут був активним провідним дослідницьким центром з вивчення коронавірусів.[7]
Історія
Уханьський інститут вірусології був заснований в 1956 році як Уханьська мікробіологічна лабораторія при Китайській академії наук. Його заснували вчені Гао Шаньїнь, випускник Університету Сучжоу[8], і Чень Хуагуй.[9] У 1961 році він був перейменований у Південно-Китайський інститут мікробіології, а в 1962 році його перейменували на Уханьський мікробіологічний інститут. У 1970 році він став Мікробіологічним інститутом провінції Хубей, після того як його підпорядкували Хубейській комісії з науки і технологій. У червні 1978 року інститут повернули Китайській академії наук, і перейменували на Уханьський інститут вірусології.[10]
У 2003 році Китайська академія наук схвалила будівництво першої в материковому Китаї лабораторії рівня біобезпеки 4 (BSL-4)[комент. 1] в Уханьському інституті вірусології. У 2014 році в інституті була побудована національна лабораторія біобезпеки вартістю 300 мільйонів юанів (44 мільйони доларів США) у співпраці та за підтримки лабораторії французького Міжнародного центру інфекційних досліджень.[6][11][12] Нова лабораторна будівля має 3 тисячі м² площі рівня біобезпеки 4, а також 20 лабораторій рівня біобезпеки 2 і дві рівня біобезпеки 3.[13] Об'єкти четвертого рівня біобезпеки були акредитовані Китайською національною службою акредитації з оцінки відповідності (CNAS) у січні 2017 року[6] з лабораторією рівня біобезпеки 4, яка була введена в експлуатацію в січні 2018 року.[14] В інституті було необхідно встановлення найвищого рівня біобезпеки, оскільки інститут досліджує дуже небезпечні віруси, зокрема SARS, грипу H5N1, японського енцефаліту і денге.[15]
Національна лабораторія біобезпеки має тісні зв'язки з Галвестонською національною лабораторією Техаського університету.[16] Вона також мала зв'язки з Канадською національною мікробіологічною лабораторією, доки штатні співробітники уханського інституту Сянго Цю та її чоловік Кедін Чен, які також отримували винагороду від канадського уряду, не були вивезені з канадської лабораторії з невідомих причин у липні 2019 року.[17] Дослідники з Уханьського інституту вірусології у минулому співпрацювали із вченими з інших країн у створенні химерногокоронавірусу.[18] Деякі дослідники (зокрема Річард Ебрайт) вважають, що ця робота підпадає під визначення отримання посилених біологічних функцій, але багато інших експертів заперечують це визначення даних робіт.[19]
Під час будівництва лабораторії в Ухані було враховано низку заходів безпеки. Лабораторію побудували далеко від будь-якої річкової заплави. Інститут також був побудований, щоб витримати землетрус магнітудою 7 балів, хоча в цьому регіоні не реєструються землетруси. Багато співробітників лабораторії Уханя пройшли навчання в лабораторії четвертого рівня безпеки у французькому місті Ліоні.[6] Низка вчених також пройшли підготовку в Австралії, Канаді, США, а потім усередині країни до того, як лабораторія почала працювати.[13] Низка вчених, зокремак американський молекулярний біолог Річард Х. Ебрайт, який висловлював занепокоєння щодо попередніх витоків вірусу SARS у китайських лабораторіях у Пекіні та був стурбований темпами та масштабом планів Китаю щодо розширення лабораторій біобезпеки четвертого рівня[6], назвав інститут «дослідницькою установою світового рівня, яка проводить дослідження найвищого рівня в галузі вірусології та імунології», водночас повідомлено, що Уханьський інститут вірусології є світовим лідером у вивченні коронавірусу кажанів.[16]
Дослідження коронавірусів
Коронавіруси, пов'язані з гострими респіраторними інфекціями
У 2005 році група дослідників з Уханського інституту вірусології опублікувала дослідження походження коронавірусу SARS, виявивши, що китайські підковоноси є природними резервуарами коронавірусів, подібних до коронавірусу SARS.[20] Продовжуючи цю роботу протягом багатьох років, дослідники з інституту відібрали тисячі підковоносів у різних місцях Китаю, виділивши понад 300 послідовностей коронавірусу кажанів.[21]
У 2015 році міжнародна команда, до складу якої ввійшли двоє вчених з інституту, опублікувала успішне дослідження щодо того, чи можна змусити коронавірус кажана заразити клітинну лінію людини (HeLa). Команда створила гібридний вірус, поєднавши коронавірус кажана з вірусом SARS, який був адаптований для росту на мишах і імітації захворювання людини. Гібридний вірус зміг заразити клітини людини.[18][22]
У 2017 році команда з інституту оголосила, що коронавіруси, виявлені у підковоносів у печері в Юньнані, містять усі генетичні фрагменти вірусу SARS, і припустила, що прямий прабатько людського вірусу виник у цій печері. Команда, провела в цьому районі 5 років, відбираючи зразки від кажанів у печері, та помітила наявність села лише за кілометр, після чого попередила про «ризик поширення на людей і виникнення захворювання, схожого на SARS».[21][23] У 2018 році інша стаття групи з інституту повідомила про результати серологічного дослідження зразків крові селян, які проживали поблизу цих печер кажанів (поблизу селища Сіян в районі Цзіннін провінції Юньнань). Згідно з цим звітом, 6 із 218 місцевих жителів у зразку мали в крові антитіла до коронавірусу кажанів, що вказує на можливість передачі інфекції від кажанів людям.[24]
У грудні 2019 року органи охорони здоров'я Уханя повідомили про випадки пневмонії, пов'язаної з невідомим коронавірусом. Інститут перевірив свою колекцію коронавірусів і виявив, що новий вірус має 96 % генетичної схожості з RaTG13, вірусом, який його дослідники виявили у підковоносів на південному заході Китаю.[26][27] Цей штам виявлений під час регулярних поїздок між 2012 і 2015 роками команди інституту, яка відвідувала провінцію Юньнань, приблизно за півтори тисячі кілометрів від Уханя.[28]
Оскільки вірус поширювався по всьому світу, інститут продовжив дослідження. У лютому 2020 року команда під керівництвом Ши Чженлі в інституті першою ідентифікувала, проаналізувала та назвала генетичну послідовність нового коронавірусу (2019-nCoV), завантажила її в загальнодоступні бази даних для вивчення вченими з усього світу[29][30][31], і опублікували матеріали в журналі «Nature».[32] 19 лютого 2020 року лабораторія опублікувала на своєму вебсайті лист із описом того, як вони успішно отримали повний геном вірусу.[33] У лютому 2020 року інститут зробив крок, який викликав занепокоєння щодо прав інтелектуальної власності, а саме подав заявку на отримання патенту в Китаї на використання ремдесивіру, експериментального препарату, патентні права на який належать Gilead Sciences[34], оскільки ремдесивір, як виявлено в інституті, пригнічує вірус in vitro.[35] Інститут заявив, що не буде використовувати свої нові патентні права в Китаї, «якщо відповідні іноземні компанії мають намір зробити свій внесок у запобігання та контроль епідемії в Китаї».[36]
У квітні 2020 року адміністрація Трампа припинила грант NIH на дослідження того, як коронавіруси передаються від кажанів до людей.[37][38] Альянс «EcoHealth Alliance», що базується в Нью-Йорку і фінансується NIH, був предметом скандалів і посиленого контролю через його зв'язки з Уханьським інститутом вірусології.[39][40][41] Під політичним тиском Національний інститут здоров'я (NIH) у липні 2020 року припинив фінансування «EcoHealth Alliance».[42]
Звинувачення в походженні вірусу
Лабораторія інституту була джерелом теорій змови[43][44] і необґрунтованих припущень щодо походження коронавірусу.[45][46] Це стало джерелом політичної напруги між Китаєм та іншими країнами, включаючи Австралію[47] та США.[48] Були повідомлення, що початковий спалах був спровокований або маніпуляціями, або випадковим вивільненням вірусу, який зберігався в приміщеннях інституту, і що процівники інституту могли змовитися, щоб приховати це.[49]Ши Чженлі заперечила наявність зв'язку між інститутом і появою COVID-19.[50] У лютому 2021 року після розслідування в Ухані команда ВООЗ заявила, що лабораторне походження витоку COVID-19 «дуже малоймовірне»[51][52], підтверджуючи очікування експертів щодо ймовірного походження та ранньої передачі вірусу.[53] Однак генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреїсус заявив, що висновки звіту не є остаточними, а дані були приховані від дослідників.[54] У відповідь на цей звіт політики, зокрема Джо Байден[55] і Борис Джонсон[56], а також Гебреїсус, закликали до подальших розслідувань походження COVID-19.[57][58][59][60][61] Наукова думка про те, що випадковий витік можливий, але малоймовірний, залишається незмінною.[62][63][64][65][66][67]
Дослідницькі центри
До складу інституту входять такі наукові центри[68]:
Центр нових інфекційних захворювань
Китайський центр вірусних ресурсів і біоінформатики
Центр прикладної та екологічної мікробіології
Кафедра аналітичної біохімії та біотехнології
Відділ молекулярної вірусології
Примітки та коментарі
Коментарі
↑Станом на лютий 2017 року на Тайвані вже було дві лабораторії рівня біобезпеки 4.[6]
