Половинка Наталія Юхимівна

Половинка Наталія Юхимівна
Основна інформація
Дата народження	27 липня 1965(1965-07-27)[1] (59 років)
Місце народження	Ольгопіль, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Роки активності	від 1988 і досі
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українка
Професія	акторка, співачка, педагогиня
Освіта	ВУКіМ (1984) і Львівська державна консерваторія імені Миколи Лисенка (1989)
Співацький голос	мецо-сопрано
Інструменти	фортепіано
Жанр	український традиційний, класична музика
Колективи	«Майстерня пісні», «Слово і голос»
Нагороди
Цитати у Вікіцитатах

Ната́лія Полови́нка (нар. 27 липня 1965, Ольгопіль) — українська акторка, співачка, викладачка, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2006).

Народилася в учительській сім'ї Юхима і Олени Колісників. Перші роки провела в Кіцмані.

У 1973–1980 роках навчалася в Ольгопільській середній школі, у 1980–1984-му — у Вінницькому музичному училищі імені Миколи Леонтовича.

1984-1989 — Львівська державна консерваторія імені Миколи Лисенка, клас фортепіано в професорки Марії Тарнавецької.

1991 — стажування у Центрі Єжи Ґротовського (Понтедера, Італія).

З 1989 року живе у Львові. Має дочку Ганну.

Від 1988-го до 2007 року Наталія Половинка — акторка та музична керівниця театру імені Леся Курбаса. Ролі:

• Гецогиня де Гіз (Александр Дюма, «Двір Генріха III»),
• Муза («Сад нетанучих скульптур» і "Сніг за поемами Ліни Костенко).
• Мати, Люда («Між двох сил» і «Закон» за Володимиром Винниченком),
• Пішек («Благодарний Еродій» за Григорієм Сковородою),
• Йоганна та Прочанин («Апокрифи» за Лесею Українкою),
• Євдокія Романівна («Сни» та «Забави для Фауста» за Федором Достоєвським),
• («Хвала Еросу» та «Silenus Alcibiadis» за Платоном),
• Галя-Причинна-Україна («Марко Проклятий, або Східна легенда» за поезіями Василя Стуса).

Половинка провадила співочу майстерню в театрі, створила музичне оформлення до вистав «Апокрифи», «Сни», «Хвала Еросу» та «Silenus Alcibiadis», є музичною режисеркою вистав «Благодарний Еродій», «Марко Проклятий» та ін.

1991 рік, стажування у Центрі Єжи Ґротовського (Понтедера, Італія) дає поштовх для усвідомлення призначення і початку персональної творчої дороги — Половинка створює персональні проєкти:

• вистава «Вони йдуть» у співпраці з режисером С. Ковалевичем,
• «Homo Ludens», «Колодязь» з музикантом Ю. Яремчуком,
• «В чистім полі».

2001 року спільно з режисером Сергієм Ковалевичем Наталія Половинка засновує міжнародний мистецький центр «Майстерня пісні», стрижнем ідеології якого є — модель особистого розвитку, що базується на законах Традиції і традиційних технологіях і здійснюється в сучасному соціокультурному просторі у сучасних художніх формах. Це громадська організація, у якій працюють 20 осіб із усього світу, опираючись на три засади: зв'язок із цією землею, зв'язок зі світом, пов'язання з цією державою. «Майстерня пісні» реалізувала численні міжнародні проєкти. Зокрема, Половинка спільно з Ковалевичем є авторкою музичних і театральних проєктів «Майстерні пісні»:

• «ІРМОС. Давні духовні напіви України» — триває з 2000 р.,
• Вистава «Квітка-невіста» — 2001,
• Вистава «Вість літа» — 2001,
• Проєкт «РАСА», вистава «У неділю рано»,
• «По Рождеству»,
• Міжнародні проєкти «Собор», «Весілля» та ін.

Створивши оригінальну методологію роботи з голосом, Половинка веде майстерні голосу та співу в Колумбійському, Пенсильванському, Єльському університетах (США), Уельському університеті (Велика Британія), викладає в студії «Ательє» Міжнародного інституту Єжи Ґротовського (Польща).

З 2008 року солістка та викладачка Державної академічної чоловічої хорової капели хлопчиків та юнаків «Дударик» (Львів).

У 2010 — Наталія Половинка створює Львівський муніципальний театральний, художньо-дослідницький та освітній центр «Слово і голос» і стає його художньою керівницею та акторкою^[2].

Половинка співпрацює з Академічною чоловічою хоровою капелою України імені Миколи Ревуцького, з такими музикантами і композиторами, як Богдана Фроляк, Алла Загайкевич, Йожеф Ермінь, Ярослав Мигаль, Клаус Куґель і Пятрас Вішняускас.

«Спів — це зусилля переходу через прірву. Береш біль у руки і йдеш. І цим кажеш: „Таке можливе“. І цим зцілюєш світ»^[3].

Ось так Половинка висловила своє кредо. Ці слова стосуються всієї її творчості — і вокальної, і акторської. Кожна її робота вражає внутрішньою напругою й гострим драматизмом — на грані можливого. Завдяки цій особливості глядач чи слухач сприймає твір всім собою, у його глибинній суті.

Наталя Половинка — одна з небагатьох у світі виконавиць традиційного співу як такого в усіх його жанрах: давні духовні наспіви України, канти, псалми, українські народні пісні, український класичний романс — і разом з тим є виконавицею імпровізаційної та класичної музики.

Учнем співочої школи Наталії Половинки і режисера Сергія Ковалевича є український співак Юрій Йосифович.

• Майстер-клас Г. Гладія за «Страшною помстою» М. Гоголя, 1998
• РАСА, «Забіліли сніжки»

• «Homo Ludens» (2001)
• «Ірмос» (2003)
• «День перший» (2005)
• «Пісні вітру» (2008)
• «У неділю рано», саундтрек до вистави (2009)
• «Світоявлення. Давні духовні напіви Різдва — Богоявління» 2011
• «Пасха Красеная. Давні духовні напіви Великого Посту та Великодня» 2013

• «У неділю рано», фраґменти вистави, фільм (2009)

• «Ірмос», режисер Сергій Цимбал (документальний)
• «Повернення», режисер Сергій Цимбал (документальний)
• 2009 — «У неділю рано» (фраґменти вистави)
• 2013 — «Брати. Остання сповідь», режисер Вікторія Трофименко
• 2020 — «Мати Апостолів»

• Національна премія України імені Тараса Шевченка — за виконання ролей у виставах за творами Григорія Сковороди, Платона і Василя Стуса (2006)
• Театральний діяч року (2004)
• Заслужена артистка України (2020)^[4]

• Інтерв'ю в газеті «Україна молода»
• Сторінка хорової капели «Дударик»^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Сторінка мистецького центру «Майстерня пісні»
• Релігійно-інформаційна служба України. Анатолій Бабінський. «Ми губимо передання»
• Сторінка театрального центру «Слово і голос»^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

• Половинка Наталія Юхимівна // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 320