|
Річард Райт (музикант)
Рі́чард Ві́лльям «Рік» Райт (англ. Richard William "Rick" Wright; 28 липня 1943 — 15 вересня 2008, Лондон) — англійський клавішник, продюсер, композитор, відомий як учасник гурту Pink Floyd[6]. Помер 15 вересня 2008 року, в 65-річном віці, слідом за колишнім учасником гурту Сідом Барреттом (†7 липня 2006 року). БіографіяРанні рокиРічард Вільям Райт народився в родині біохіміка (працював в компанії Unigade Diaries) 28 липня 1943 року. Дитинство провів у Хетч-енді, північному передмісті Лондона, а початкову освіту здобув в Haberdashers' Aske's School. У чотири роки він почав грати на фортепіано; пізніше — опанував гітару, трубу та тромбон. 1962 року Райт вступив до Політехнічного інституту на Риджент-стріт на архітектурний факультет. Тут він познайомився з Роджером Вотерсом і Ніком Мейсоном, а незабаром увійшов до їхнього гурту, який змінював назви: Sigma 6, The Abdabs, The Megadeths. В них час від часу з'являлася і його майбутня дружина Джульєт Гейл. Як згадував гітарист Клайв Меткалф, «чарівна Джульєт була в центрі уваги, але... Рік був дуже сором'язливий та майже не розмовляв»[7]. Незабаром, втративши інтерес до архітектури, Райт покинув Лондонський Політехнічний та перейшов до Лондонського королівського музичного коледжу. Тоді він вже писав пісні, мало того, одну з них, «You 're the Reason Why», запропонував ліверпульському поп-гурту Adam, Mike & Tim, який випустив її синглом. Роки з Pink FloydПозиція Райта у Пінк Флойд була досить невизначеною з початку, оскільки він не вибрав остаточного інструмента, граючи на фортепіано, якщо воно було в пабі, а якщо ні, то на ритм-гітарі або тромбоні[8]. Він переїхав разом з Вотерсом та Мейсоном до будинку в Стенгоуп Гарденс, Гайґейт, де вони почали перші серйозні репетиції з метою стати професійним музичним гуртом. Попри те, що Мейсон та Вотерс були здібними студентами, Райт мало цікавився архітектурою та після року навчання перевівся до Лондонського музичного коледжу[9]. Він на рік призупинив навчання та поїхав подорожувати до Греції. Їхній орендодавець, Майк Леонард, придбав електричний орган Farfisa і ненадовго замінив Райта в групі[10]. Проте цей орган став основним інструментом Райта[11]. Через свого друга, Райт домовився про сесію звукозапису в студії Вест-Гемпстеда, напередодні Різдва 1964 року[12]. Гітарісти Боб Клоуз та Сід Баррет приєдналися до гурту, який отримав назву Pink Floyd. На середину 1965 р. Pink Floyd мали стабільний склад групи: Баррет, Вотерс, Мейсон та Райт. І після частих виступів того року вони стали завсідниками лондонського андерграунду. У той час Баррет домінував у гурті, пишучи матеріал для пісень, виконуючи головні вокальні партії та граючи партію ведучої гітари. Райт грав роль підтримки, виконуючи партії клавішних та бек-вокалу, зрідка співаючи соло, писав власний матеріал. Як найбільш кваліфікований музикант в гурті, Райт був відповідальним за налаштування гітар, тому часто налаштовував бас-гітару Вотерса на концертах. Пізніше він отримав Строботюнер, для тихого підлаштування гітар в перервах між піснями. До того як гурт став відомий, Райт також був відповідальним за розвантаження приладдя в кінці виступів. Сольний періодОстанні рокиСпадокКомпіляціїІнструментиВплив на музичну і поп культуруДискографіяСингли з Pink FloydАльбоми з Pink FloydЗаписи живих виступів з Pink FloydКомпіляції з Pink Floyd (за його участі)Соло альбоми
Альбом із ZeeАльбоми з Девідом ҐілморомГрає у двох композиціях: «Breakthrough» (клавішні / вокал) і «Comfortably Numb» (з Бобом Ґелдофом (англ. Bob Geldof) (клавішні) Грає у двох композиціях: «On an Island» (орган) і «The Blue» (клавішні / вокал)
Альбом із Сідом БарреттомГрав клавішні партії і був співпродюсером другого альбому Барретта. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
