|
Санкт-Моріц
Санкт-Морі́ц[2][3], також Сент-Моріц[4], Сент-Мориц[5] (нім. Sankt Moritz, романш. San Murezzan, фр. Saint-Maurice, італ. San Maurizio) (нім. St. Moritz) — громада та гірськолижний курорт на сході Швейцарії в кантоні Граубюнден, регіон Малоя[6]. ІсторіяМісто вперше згадується під назвою «ad sanctum Mauricium» в 1137 році. Воно було названо на честь святого Маврикія — шанується як святий у коптській і католицькій церкві. Ця назва потім перетворилася в німецьку форму, але зв'язок зі Святим Маврикієм зберігся. Хоча місто було відоме своїм літнім туризмом, перша згадка про гірськолижний курорт є у 1864 році, коли англійським готельєром Каспаром Бадруттом був побудований готель «Санкт-Моріц». Натхнений великим інтересом туристів у літній сезон, він вирішив повернутися з Англії в Санкт-Моріц також для зимового сезону. Швидко зрозумів, що Санкт-Моріц також привабливий у зимовий час, коли разові туристи могли зупинитися в готелі на невизначений період. Бадрутт швидко зрозумів, що Санкт-Моріц породив нову форму відпочинку не тільки в самому місті, а й в усіх Альпах. Санкт-Моріц був першим швейцарським містом, де була підведена електрика у готель Кульм. У 1880 році тут відбувся перший континентальний чемпіонат з керлінгу. Тут також було проведено перший в історії чемпіонат Європи з фігурного катання у 1882 році, а також побудовано перший в світі жолоб для бобслею, на якому у 1890 проведені перші змагання. У 1928 та 1948 місто приймало Зимові Олімпійські ігри, крім Санкт-Моріца честі приймати дві зимові олімпіади удостоювались лише Інсбрук та Лейк-Плесід. У 1934, 1974 та 2003 році місто приймало чемпіонат світу з Гірськолижного спорту. Санкт-Моріц вважається батьківщиною бобслею. ГеографіяГромада розташована на березі однойменного озера на відстані[7] близько 190 км на схід від Берна, 50 км на південний схід від Кура. Санкт-Моріц має площу[8] 28,7 км², з яких на 9% дозволяється будівництво (житлове та будівництво доріг), 26,3% використовуються в сільськогосподарських цілях, 20% зайнято лісами, 44,8% не є продуктивними (річки, льодовики або гори). Найвища вершина Східних Альп гора Берніна (4049 м). Демографія2019 року в громаді мешкало 4882 особи[8] (-6,2% порівняно з 2010 роком), іноземців було 40,4%. Густота населення становила 170 осіб/км². За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 14,4% — особи молодші 20 років, 63,6% — особи у віці 20—64 років, 22% — особи у віці 65 років та старші. Було 2627 помешкань (у середньому 1,8 особи в помешканні). Із загальної кількості 7185 працюючих 19 було зайнятих в первинному секторі, 933 — в обробній промисловості, 6233 — в галузі послуг. КліматМісто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом полярних пустель. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 11.7 °C (53 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -8.3 °С (17 °F).[9]
ТуризмСанкт-Моріц вважається найстарішим та одним з найвідоміших гірськолижних курортів у світі. Завдяки своєму зручному розташуванню місто має 300 сонячних днів на рік. Щозими тут відбуваються кінні перегони «White Turf» на кризі озера Санкт-Моріц. На додаток до популярності лиж та сноуборду серед туристів, місто відоме природною ковзанкою Cresta Run. Місто на піку зимового сезону здатне прийняти до 20000 осіб. Туристичні пам'ятки
ТранспортМісто пов'язано електрифікованим Бернінабаном з перевалом Берніна; Альбулабаном з Куром — столицею кантону та іншим населеними пунктами кантону; Енгадінбаном з іншими поселеннями Верхнього і Нижнього Енгадіну. Санкт-Моріц має залізничну станцію, яка обслуговує два експреси:
Місто має фунікулер — Фунікулер у Санкт-Моріці. У 1896—1932 роках в місті працювала трамвайна лінія. Уродженці
ГалереяПримітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: St. Moritz
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.jpg)
