Сесіль де Франс
Сесі́ль де Фра́нс (фр. Cécile de France, фр. вимова: [sesil də fʁɑ̃s]; нар. 17 липня 1975, Намюр, Бельгія) — бельгійська і французька акторка. БіографіяСесіль де Франс народилася 17 липня 1975 року і бельгійському місті Намюрі. З 10-річного віку вона грала в любительських виставах, з 15-ти років відвідувала курси Жан-Мішеля Фрера. У 17-річному віці Сесіль вирішила продовжити навчання акторській професії у Франції. У середині 1990-х вона перебувала в роз'їздах між Ліоном і Парижем, де відповідно навчалася на курсах Жана-Поля Денізона і протягом трьох років (1995-98) в Національній школі мистецтв і театральної техніки (фр. École nationale supérieure des arts et techniques du théâtre, ENSATT) на вулиці Бланш, з'являючись на театральних сценах обох міст. Кар'єраЗ 1997 року Сесіль де Франс починає регулярно зніматися в короткометражних фільмах. Потім відомий продюсер Домінік Бенеар привів Сесіль на кастинг її першої повнометражної стрічки[1]. Першої помітною роботою Сесіль в кіно була роль у режисерському дебюті актора Рішара Беррі́ «Мистецтво зваблювання». У 2002 році Сесіль знялася уже в трьох повнометражних фільмах, після яких явно вималювалося її амплуа романтичної панночки, легковажної та чарівної. За роль в «Іспанській таверні» (2002) Седріка Клапіша акторка здобула свою першу кінопремію «Сезар» як найперспективніша акторка. У 2003 році акторка змінила амплуа, знявшись у трилері Александра Ажа «Висока напруга», після показу якого в Сполучених Штатах її було запрошено для участі у бюджетній голлівудській екранізацію роману Жуля Верна «Навколо світу за 80 днів» (2004). Серед помітних акторських робіт Сесіль де Франс останніх років — ролі у фільмах «Потойбічне» (2010), «Хлопчик з велосипедом» (2011), «Мебіус» (2013) та ін. У 2015 зіграла головну роль у фільмі режисерки Катрін Корсіні «Тепла пора року», де партнерками акторки були Ізя Іжлен та Ноемі Львовскі. У 2016 році стрічку було висунуто на здобуття премії «Люм'єр» у п'яти категоріях, зокрема за найкращий фільм[2]. У 2014 році Сесіль де Франс було обрано ведучою 39-ї церемонії нагородження премією «Сезар»[3]. У 2015 році акторка входила до складу журі (очолюваного Абдеррахманом Сіссако) секцій Сінефондасьйон і конкурсу короткометражних фільмів 68-го Каннського кінофестивалю[4]. У 2017 році вона знялася в байопіку «Джанго» з Реда Катебом, який зіграв головну роль, та в комедійній драмі «Мій друг» зі своїм співвітчизником Франсуа Дам'єном. 2018 рік розпочався з Берлінського кінофестивалю, де вона була членом журі під головуванням німецького режисера Тома Тиквера. Вона сиділа поруч із японським композитором Рюічі Сакамото. На завершення фестивалю вона зняла історичну комедію «Мадемуазель де Жонсьє», першу роботу французького режисера Еммануеля Муре у жанрі історичного кіно. Її партнерами стали Едуард Баєр та молода Аліса Ісааз. На початку 2019 року, через шість років після «Китайської головоломки», вона повертається в гумористичний регістр, очоливши жіноче тріо в чорній комедії «Бунтарки» разом з Йоландою Моро та Одрі Ламі. У виданні словника Larousse за 2020 рік вона занесена до списку актрис, які з роками змінили свій регістр. Вона повернулася до ролі, яку зіграла у фільмі «Молодий Папа», у його продовженні «Новий Папа», де знялася разом з Джоном Малковичем. Особисте життяСесіль де Франс Вона має двох дітей, Ліно і Джоя, від музиканта Гійом Серона. Фільмографія (вибіркова)
Визнання
Примітки
Посилання
|