Ніна Госс
Ніна Госс (нім. Nina Hoss; 7 липня 1975, Штутгарт, Німеччина) — німецька акторка. БіографіяНіна Госс народилася 7 липня 1975 року в Штутгарті, Німеччина. Її мати, Гайдемарі Рогведер, — акторка, режисерка і колишня директорка Вюртемберзького державного театру, батько — Віллі Госс, був ключовим співпрацівником концерну «Даймлер-Бенц» і одним із засновників партії «зелених», а також членом Бундестагу від цієї партії. Завдяки матері світ сцени з раннього дитинства був для Ніни знайомим. Коли дівчинці було 7 років, вона грала в кількох радіоп'єсах, а в 14 дебютувала на сцені однією з головних ролей у спектаклі театру Штутгарту ім. Вестен «Люблю і не люблю» за п'єсою американського драматурга Венді Кессельман. В 1997 році Госс закінчила театральну школу ім. Ернста Буша в Берліні. У кіно дебютувала ще студенткою, зігравши у фільмі «Ніхто мене не оплаче» (1996). Талант Госс привернув увагу одного з найвпливовіших німецьких продюсерів Бернда Айхінгера, який запропонував юній акторці головну роль повії Розмарі Нітрібітт в телевізійному фільмі «Коханці Розмарі». Картина миттєво перетворила молоду акторку на зірку: в 1997 році вона отримала нагороду «Золота камера» в номінації «Найкращий дебют». Знімалася у фільмах «Сусідка» (1998), «Голі» (2002), «Ніч Епштейна» (2002), «Біла масаї» (2005), «Елементарні частинки» (2006), «Серце — це темний ліс» (2007), «Дружина анархіста» (2008), «Безіменна — жінка в Берліні» (2008), «Смак ночі» (2010), «Барбара» (2012) та інших. Фільмографія
Нагороди
Примітки
Посилання |