Синтетичне волокно
Протилежне	природне волокноd
Синтетичне волокно у Вікісховищі

Синтетичне волокно — хімічне волокно, яке формують із синтетичних, або рукотворних, полімерів. У промисловості для одержання синтетичних волокон застосовують: поліаміди, поліефіри, поліакрилонітрил, поліолефіни, полівінілхлорид, полівініловий спирт.

• Поліакрилонітрильне волокно
• Поліамідне волокно
• Полівінілспиртове волокно
• Полівінілхлоридне волокно
• Поліолефінове волокно
• Поліуретанове волокно
• Поліформальдегідне волокно
• Поліефірне волокно
• Вуглецеве волокно
• Фторволокно

1. Приготування прядильного розплаву (поліаміди, поліефіри, поліолефіни) або розчину (поліакриламід, полівінілхлорид, полівініловий спирт) з наступним видаленням з них домішок і бульбашок повітря;
2. Формування волокна з розчину (розплаву) з подальшим витягуванням в пластичному стані і термофіксацією;
3. Обробка сформованих волокон (обробка різними реагентами, замаслення, сушка, крутіння, упаковка).

Синтетичні волокна випускають у вигляді моноволокна, текстильного або технічних ниток і штапельного волокна. Міцність синтетичного волокна може досягати 1,2 Гн/м², високоеластична деформація становить від 2 до 1000 %. Текстильні та фізико-хімічні показники набагато різноманітніші, ніж у штучних волокон. Виробництво синтетичних волокон розвивається швидше виробництва штучних волокон, що пояснюється доступністю вихідної сировини, швидким розвитком виробництва різноманітних полімерів і, особливо, різноманітністю властивостей і високою якістю.

Швидкість формування хімічного волокна дуже велика — 3000 м/хв.^[1]

Залежно від виду вихідної сировини та умов його формування можна отримувати волокна з самими різними, заздалегідь наміченими властивостями. Чим сильніше тягнути цівку в момент виходу її з фільєри, тим міцніше виходить волокно.^[1] Іноді хімічні волокна навіть перевершують по міцності сталевий дріт такої ж товщини^[1].

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Синтетичне волокно

• Каргин В. А. «Энциклопедия полимеров», Советская энциклопедия, 1972 г. , 1 т., 1224 с. (рос.)