|
Ставангер
Ставангер (норв. Stavanger) — місто на південному заході Норвегії, центр провінції Ругаланн. Осередок нафтовидобувної промисловості Норвегії. У місті діють університет, музей нафти, є найстаріший кафедральний храм (собор) країни. Ставангер — місто з 900-річною історією. Воно зберегло свою історичну частину, вибудувану з дерева у XVIII столітті. 2008 року Ставангер проголосили Європейським центром культури (разом із британським Ліверпулем). Походження назвиДревньонорвезька назва міста — Стафанґр (норв. Stafangr). Походження назви обговорювалось десятиліттями, і найбільш прийнятним тлумаченням було те, що первинно ця назва стосувалася бухти (тепер званої Воґен). Першим елементом імені є стафр, що означає посох, палиця. Це могло відноситися як до форми затоки, так і до форми гори Вальберґет (Ставен — посох, є звиклою назвою високих і крутих гір у Норвегії). Другим елементом імені є анґр (затока, фйорд). ІсторіяСтавангер виконував роль міста ще до отримання статусу міста в 1425 році, а саме розвиток його як міста розпочався з часів заснування Ставангерської єпархії у 1120-х рр., перетворюючи його на осередок церковної адміністрації і важливий південно-західний торговий центр близько 1100–1300 рр. Багато істориків вважають, що землі навколо Ставангера, знані як північний Ярен, були центром господарчого та військового життя ще у 800–900-х роках із консолідацією нації під час битви при Гафсфйорді бл. 872 року. На початку 2023 року на території муніципалітету Хармой поблизу міста Ставангер виявили корабель, який, імовірно, давніший за досі відомі мореплавські судна епохи вікінгів, а вся знахідка археологів суттєво доповнює знання про історію цієї доби. Корабель розкопали як елемент поховання; за припущеннями фахівців він може бути давнішим на 50 років за Усеберзький корабель, який датували орієнтовно 820 роком н.е.[1] З реформацією у 1536 році роль міста як релігійного центру занепала, і заснування Крістіансану на поч. 17-го століття призвело до переміщення єпархіальної адміністрації. Проте, багаті улови оселедця у 19-му столітті дали Ставангеру нове життя. ЕкономікаДовший час найважливішими видами промисловості міста були мореплавство, кораблебудування та рибообробна промисловість. 1969 року розпочалася нова сторінка в історії міста — з відкриттям покладів нафти у Північному морі Ставангер обрали материковим центром для нафтової промисловості на норвезькій ділянці Північного моря. За цим настав період стрімкого розвитку міста.
ГеографіяНеподалік від міста розташований Люсе-фіорд. КліматМісто розташоване в зоні, яку характеризує морський клімат. Найтепліший місяць — серпень із середньою температурою 14.4 °C (57.9 °F). Найхолодніший місяць — лютий, із середньою температурою 1.1 °С (34 °F).[2]
ОрганізаціїОсвітаСпортУ місті базується хокейний клуб «Ставангер Ойлерс». З 7 по 18 травня 2013 року в Ставангері проходив міжнародний шаховий турнір ХХІ категорії Norway Chess 2013 за участі чемпіона світу Віші Ананда та лідерів світового рейтингу Магнуса Карлсена і Левона Ароняна. Уродженці
ПриміткиПосилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ставангер
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
