|
Стефані Кволек
Сте́фані Луї́за Кво́лек (англ. Stephanie Louise Kwolek; 31 липня 1923 — 18 червня 2014) — американська вчена польського походження, хімік. Винахідниця пара-амідного (поліпарафенілен-терефталамідного) синтетичного волокна, у п'ять разів міцнішого за сталь, відомого під торговою маркою «Кевлар»[2]. Кволек здобула безліч нагород за свої роботи у галузі хімії полімерів. Ранні роки і освітаСтефані Кволек народилася в Нью-Кенсінгтоні, штат Пенсільванія, в 1923 році[3]. Її батько, Джон Кволек (від пол. Chwałek)[3], помер, коли їй було 10 років[4]. Він був металургом, але також натуралістом-аматором. Кволек перейняла від нього інтерес до науки, а від матері, Неллі Зайдель Кволек, інтерес до моди і вміння працювати з тканинами (в дитинстві Кволек навіть хотіла стати дизайнером одягу)[5][3][4]. Стефані навчалась у католицькій школі в Нью-Кенсінгтоні, а в 1946 році закінчила коледж Маргарет Моррісон Карнегі (англ. Margaret Morrison Carnegie College), нині відомий як Університет Карнегі-Меллон, отримавши ступінь в області хімії[4]. Кволек планувала студіювати медицину і сподівалась, що зможе зібрати грошей на медичну освіту за рахунок підробітку у хімічній галузі[4]. Кар'єра в DuPontВ 1946 році Вільям Гейл Чарч (William Hale Charch), майбутній наставник Кволек, познайомившись із нею[4], запропонував їй посаду у філіалі DuPont у Баффало, штат Нью-Йорк[6]. Хоч Кволек думала лише про тимчасовий підробіток в DuPont, з часом вона досить зацікавилась роботою і відмовилася від медичної кар'єри. Кволек переїхала в Вілмінгтон, штат Делавер у 1950 році, щоб працювати у відкритій незадовго до того Лабораторії передових досліджень (англ. Dupont's Pioneering Research Laboratory), де продовжила працювати під керівництвом Чарча[5][6]. У 1959 році вона отримала нагороду від Американського хімічного товариства (ACS)[7]. Тоді ж вона написала свою найбільш цитовану статтю, у співавторстві з Полом Морганом, «Трюк з нейлоновою мотузкою[en]» (англ. The Nylon Rope Trick), де описувалося як досягти полімеризації при атмосферному тиску і кімнатній температурі. Зараз цей експеримент є популярною демонстрацією на уроках хімії в США[8]. Створення кевларуУ DuPont Кволек займалася низькотемпературною конденсацією полімерів[5]. Особливого успіху вона досягла у роботі з ароматичними поліамідами. На початку 60-х вона змогла знайти умови полімеризації для синтезу полі-м-фенілен-ізофталаміду (англ. poly-m-phenylene isophthalamide), який у 1961 році DuPont почав продавати як вогнестійке волокно під торговою маркою Nomex[9]. У 1964 році, в очікуванні дефіциту нафти, група Кволек у DuPont розпочала пошук легкого, але міцного синтетичного волокна для використання як армувального матеріалу в автомобільних шинах[4][10]. Полімери, з якими вона працювала у той час, поліпарафенілен-терефталат і полібензамід,[10] утворювали рідкі кристали — на той час явище унікальне для полімерів[4]. Отримана мутна речовина, що ставала молочною при перемішуванні, спочатку не зацікавила дослідницю, і вона працювала далі з іншими речовинами — через те що вона була мутна і нев'язка, були побоювання, що вона може пошкодити прядильну машину (лабораторний апарат, який видаляв з розчину вологу, лишаючи сухі волокна). Проте через деякий час вона все ж переконала колегу, який завідував апаратом, спробувати отримати волокна з рідини[11]. Вони виявилися жорсткі і міцні, на відміну від ламкого нейлону. Їх міцність на одиницю ваги була в 5 разів вищою за сталь, при значно меншій густині. Керівництво лабораторії розуміло значення цього відкриття, і нова галузь хімії полімерів почала швидко розвиватись. До 1971 року було отримано сучасний кевлар[4]. Кволек, однак, не брала активної участі у розробці технологій створення виробів з кевлару[12]. У 1980 році вона отримала нагороду від Американського хімічного товариства за «Творчий винахід»[10]. Після DuPontУ 1986 році Кволек покинула пост наукового співробіника компанії DuPont, але продовжувала працювати консультанткою компанії. Була членом Національної дослідницької ради і Національної академії наук[6]. За 40 років роботи хімікинею вона отримала за різними підрахунками від 17[12] до 28 патентів[13]. Після виходу на пенсію Кволек займалася численними хобі, такими як шиття і садівництво[5]. У 1994 році вона стала лауреаткою премії Кілбі[en][14]. У 1995 році[6][13] вона стала четвертою жінкою, що була уведена до Національної зали слави винахідників[15]. Також у цьому році вона отримала Внутрішню нагороду компанії DuPont, медаль Лавуаз'є. До самої смерті вона лишалася єдиною жінкою яка отримала цю нагороду[16]. У 1996 році отримала Національну медаль технологій та інновацій, а у 2003 році її прийняли до Національної зали слави жінок[3]. У 1997 році вона отримала медаль Перкіна, найвищу відзнаку хімічної галузі в США, від Американського товариства хімічної промисловості[en]. Вона стала другою жінкою що здобула цю нагороду[17]. У 1999 році Кволек отримала премію Лемельсона від MIT[18]. У 2003 році її було введено до Національної зали слави жінок за її наукові досягнення[19]. У 2013 році була видана її біографія у формі книги для дітей під назвою «The Woman Who Invented the Thread That Stops the Bullets: The Genius of Stephanie Kwolek» написана Едвіном Віков[20]. Стефані Кволек померла у віці 90 років 18 червня 2014[21]. У день її смерті DuPont оголосив що продав мільйонний кевларовий бронежилет[5]. Примітки
Посилання Вікіцитати містять висловлювання від або про: Стефані Кволек
Information related to Стефані Кволек |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
