Томас Еббесен

Томас Еббесен
Ім'я при народженні	multiple Thomas Wren Ebbesen
Народився	30 січня 1954(1954-01-30) (70 років)  Осло, Норвегія
Країна	Норвегія  Франція[1][2]
Діяльність	фізик, викладач університету, хімік, дослідник
Alma mater	Оберлінський коледжd Університет імені П'єра і Марії Кюрі
Галузь	фізична хімія
Заклад	Страсбурзький університет
Аспіранти, докторанти	Aloyse Degirond[3]
Членство	Французька академія наук Норвезька академія технічних наук Норвезька академія наук Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd Інститут університетів Франціїd
Нагороди	золота медаль Національного центру наукових досліджень (2019) Премія Кавлі з нанонаукd (2014) Thomson Reuters Citation Laureates (2010) премія «Єврофізика» (2001)
Томас Еббесен у Вікісховищі

Томас Еббесен (англ. Thomas Ebbesen; нар. 30 січня 1954(1954січня30), Осло, Норвегія) — франко-норвезький фізичний хімік, професор Страсбурзького університету, знаний своєю новаторською роботою в галузі нанонауки. Лавреат премії Кавлі 2014 року з нанонауки «за трансформаційний внесок у галузь нанооптики, який зламав давні переконання щодо обмежень роздільної здатності оптичної мікроскопії та зображень» разом зі Стефаном Геллем і Джоном Пендрі.

Здобув ступінь бакалавра в Оберлінському коледжі та ступінь доктора філософії в Університеті імені П'єра і Марії Кюрі в Парижі в галузі фотофізичної хімії. Працював у радіаційній лабораторії Нотр-Дама, 1988 року приєднався до лабораторій фундаментальних досліджень NEC у Японії, де його дослідження спочатку зосереджувались на нових вуглецевих матеріалах, як-от фулерени (C₆₀), графен і вуглецеві нанотрубки. Відкривши, масове виробництво вуглецевих нанотрубок^[4], він з колегами зайнялися вимірюванням унікальних характеристик, як-от їхні механічні^[5] та зволожувальні властивості^[6]. За його новаторський і великий внесок у галузі вуглецевих нанотрубок він отримав премію «Єврофізика» за 2001 рік разом з Суміо Іідзімою, Корнелісом Деккером і Полом Макеюеном.

Працюючи в NEC, Еббесен відкрив нове велике оптичне явище. Він виявив, що, всупереч прийнятій на той час теорії, за певних умов можна надзвичайно ефективно пропускати світло через субхвильові отвори, вирізані в непрозорих металевих плівках^[7]. Явище, знане як надзвичайна оптична передача, включає поверхневі плазмони. Він порушив фундаментальні питання та знаходить застосування в різноманітних галузях від хімії до оптоелектроніки^[8].

Еббесен отримав кілька нагород за відкриття надзвичайної оптичної передачі, наприклад, премію France Telecom 2005 року від Французької академії наук і премію з квантової електроніки та оптики 2009 року від Європейського фізичного товариства.

1999 року приєднався до організації ISIS^[9], заснованої Жаном-Марі Леном у Страсбурзькому університеті, яку очолював з 2004 до 2012 рік. У 2017—2018 роках очолював кафедру технологічних інновацій імені Л. Бетанкура в Колеж де Франс. Був директором Міжнародного центру передових досліджень хімії^[10] й Інституту передових досліджень Страсбурзького університету^[11].

З 2005 року розвиває новий напрямок досліджень на межі квантової електродинаміки та фізичної хімії. Його команда вперше продемонструвала, такі властивості матеріалу, як-от заміна хімічної реакційної здатності шляхом сильного зв'язку молекул з електромагнітними коливаннями оптичної порожнини^[12]. За цю роботу він отримав Гран-прі 2018 року фонду Будинку хімії.

Член IUF, Норвезької академії наук, Французької академії наук і Королівської фламандської академії наук і мистецтв Бельгії.

2019 року нагороджений золотою медаллю Національного центру наукових досліджень, Франція^[13].

Одружений з піаністкою Масако Хаясі-Еббесен. Мають двох дочок.

• Приз NEC Research, 1992
• Премія Рандерса, 2001
• Премія «Єврофізика», 2001
• Приз France Telecom, 2005
• Премія Томассоні, 2009
• Премія з квантової електроніки та оптики, 2009
• почесний ступінь доктора наук Університету Південної Данії, 2009
• Clarivate Citation Laureates у галузі фізики 2010 року «за спостереження та пояснення передачі світла через субхвильові дірки, які викликали поле поверхневої плазмонної фотоніки»^[14].
• Премія Кавлі з нанонауки 2014
• Спеціальний приз Французького фізичного товариства, 2014
• Почесний доктор Оберлінського коледжу, США 2015
• Кавалер французького ордена Почесного легіону^[15]
• Почесний доктор з нагоди Стретіння Левенського катольцького університету, 2018^[16]
• П'ятирічна ювілейна нагорода, Європейське товариство дослідження матеріалів, 2018^[17]
• Гран-прі від фонду Будинку хімії, 2018^[18]
• Золота медаль Національного центру наукових досліджень, 2019