Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(травень 2020)
Третя державна тернопільська гімназія імені Миколая Коперника (Тернопільська реальна гімназія, пол.Gimnazjum Realne w Tarnopolu) — колишній середній навчальний заклад у місті Тернополі.
Відомості
26 червня 1855 року Тернопіль удруге відвідав цісар Франц Йозеф І, від якого радні міста отримали дозвіл заснувати реальну школу.[1]
Заснована 1859 року[2] як трикласна державна[3] Нижча реальна школа[4]. Протягом певного часу мала тільки три класи: другий відкрили 1860/1861 навчального року, третій — 1861/1862.[2] Четвертий клас відкрили 1872 року. Навчання в закладі почалося 1 вересня 1859, спочатку проводилося німецькою мовою, з 1867 року — польською.[3]
Почала діяти в новозбудованому двоповерховому приміщенні на вулиці Музейній (нині Валова), а згодом добудували третій поверх.[5]
За розпорядженням від 1 квітня 1896 року реорганізована на Вищу реальну школу, а 1896/1897 навчального року утворено VI клас.[2] 1898 року відбувся перший випуск учнів цісарсько-королівської Вищої реальної школи. Основна увага зверталася на математично-природничі предмети, креслення, рисунок (вивчали мови, зокрема німецьку, французьку). Закінчення вищої реальної школи давало право для вступу у вищі навчальні заклади, крім університетів,[5] оскільки для цього потрібно було знати грецьку і латинську мови.[6]
Популярність школи призвели до того, що старий будинок вже не вміщав усіх бажаючих навчатися, тому керівництво винаймало додаткові приміщення до вводу в експлуатацію 1901 року новобудови на вулиці Стрілецькій (нині Коперника). Натомість[5] з 1907 року[7] в будівлі на Валовій почала діяти утворена 1898 року державна україномовна гімназія, а з 1911-го — чотирикласна народна школа ім. Юліуша Словацького. Тернопільський обласний краєзнавчий музей працював у старому приміщенні реальної школи після Другої світової війни до 1970-х років.[5]
У 1901/1902 шкільному році навчалися 479 учнів.[8]
З 1917 року в гімназії діяла польська організація харцерів[9] імені Юзефа пілсудського.[10]
1923 року відремонтували римсько-католицьку каплицю в закладі.[11]
У 1925/26 навч. році заміські учні проживали в бурсах: Польській (вул. Лелевеля, 20 учнів) і Товариства школи людової (вул. Качали, 28 учнів, з них 20 з-за Збруча)[9]
1930/31 навч. року діяв у приміщенні на Коперніка, 14. після розпорядження Кураторї від 12 травня 1930 Комітет громадський приватної жіночої семінарії звільнив 7 липня 1930 року 2 приміщення на першому поверсі (партері). 1931 року було проведено ремонт, пов'язаний з пристосуванням приміщень для навчальних потреб.[12]
Будівля
21 червня 1895 року Тернопільський магістрат зобов'язався збудувати на власній землі і власним коштом будівлю на вулиці Стрілецькій для школи, і в 1898—1999 роках будівництво мало завершитися. Однак роботи затягнулися через затримку із виготовленням плану та певну фінансову скруту (вартість склала 160000 золотих ринських, або корон, вартість земельної ділянки — 15000[13]).[14]
Будівництво за проектом, який виконала фірма Зигмунта Кендзерського зі Львова[15] (керував тернопільський будівничий Йосип Очерет,[15][16], а виконробом був Зигмунд Кендзерський) тривало протягом трьох років. До осені 1900-го будівлю звели і накрили, 1901-го ввели в експлуатацію.
16 вересня 1900 року бургомістр Володимир Лучаківський та намісник Галичини Леон Пінінський брали участь у посвяченні нового приміщення Тернопільської вищої реальної школи. 30 жовтня 1901 року новий будинок школи відвідав митрополит Галицький, граф Андрей Шептицький, який тоді перебував на Тернопіллі з візитацією.
Фасад, за архівними документами, завдовжки 60,2 м. Приміщення свого часу мало 50 класів, каплицю та гімнастичний зал.[8]
↑для порівняння: редактор газети «Громадський голос» 1893 року одержував 30 золотих ринських на місяць, а вчитель реальної школи за весь рік — 500 з. р. Сажень (1,9 м³) дров для опалення коштував 50 з. р., стільки — корова з телятком