|
Ференц Ронай
Ференц Ронай (угор. Ferenc Rónay) або Франциск Ронай (рум. Francisc Rónay, 29 квітня 1900, Арад — 6 квітня 1967, Тиргу-Муреш[2]) — румунський футболіст угорського походження, що грав на позиції нападника, гравець збірної Румунії в 1922—1932 роках, автор першого голу в історії збірної Румунії. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер, очолював національну збірну. Клубна кар'єраВін почав займатися футболом у віці 12 років у клубі АМЕФ Арад, заснованому роком раніше[3]. Він грав за цей клуб до 1920 року, коли Арад був приєднаний до Королівства Румунія згідно з положеннями Тріанонського договору[3][4]. У віці 20 років він приєднався до клубу «Орадя»[5]. У сезонах 1923/24 і 1934/35 він посів з клубом друге місце в чемпіонаті Румунії[4][5]. У сезоні 1933/34 він забив дванадцять голів, що стало найкращим результатом його кар'єри. У 1935 році він перейшов до команди другого дивізіону «Краю Йован» (Крайова)[3]. У сезоні 1936/37 він знову грав за «Орадю», будучи також граючим тренером команди[3]. У 1937 році він повернувся до активного футболу і грав за «Електрику» (Орадя), що виступала у другому дивізіоні. Після року виступів за цей клуб він завершив кар'єру гравця. Виступи за збірніНавесні 1922 року він був включений до складу збірної Румунії на її перший в історії матч проти Югославії[4][6]. Щоб доїхати до Белграда, гравці та тренерський штаб покрили витрати на поїздку за власні кошти[6]. У матчі, який відбувся 8 червня 1922 року Ронай забив перший гол в історії збірної Румунії, перегравши Драгутина Фрідріха з пенальті на 41-й хвилині[6][7]. Матч завершився перемогою румунів з рахунком 2:1, здобувши Кубок короля Олександра. За цим матчем спостерігали королі Олександр I, Фердинанд I і Георг II[6][7]. Загалом у 1922—1932 роках Ронай зіграв за національну збірну 8 матчів і забив 3 голи[3]. На Олімпійських іграх у Парижі був резервним гравцем і на поле не виходив[2].
Тренерська кар'єраУ сезоні 1936/37 він працював граючим тренером в «Ораді». Після приєднання Трансильванії до Угорщини в рамках Другого Віденського арбітражу в 1940 році він повернувся до тренування клубу, який отримав назву «Надьвараді»[5][8] . У сезоні 1943/44 він виграв з командою чемпіонат Угорщини[4][9]. У 1945 році він тренував «Ферар» (Клуж), у 1946 році «Дермата» (Клуж), а в 1947 році він став тренером ЧФР (Бухарест)[5]. Восени 1947 року він також очолював збірну Румунії в трьох матчах проти Чехословаччини (2:6), Угорщини (0:3) і Польщі (0:0)[4]. У грудні того ж року він залишив посаду і у клубі і у збірній. У 1948—1949 роках він очолював «КСМ Медіаш», з якою він посів останнє місце в таблиці та опустився до другого дивізіону. У березні 1950 року він почав тренувати ККА (Бухарест). Клуб під його керівництвом посів 5 місце місце в чемпіонаті і виграв Кубок Румунії[10]. У 1952 році Ронай очолив клуб «Кимпулунг-Молдовенеск», з яким посів 3 місце в чемпіонаті, найбільшого успіху в короткій історії клубу з регіону Сучави[10]. Він був першим тренером у Румунії, який запровадив схему 4-2-4[5]. Наступного сезону його команда була на другому місці в таблиці, але була розпущена Румунською робітничою партією в середині сезону 1953 року[10]. Після цього у серпні 1953 року Ронай і деякі з гравців перейшли до ККА (Бухарест), з яким виграв чемпіонат Румунії[10], але програв зі своєю командою у фіналі кубка. Після першої половини сезону 1954 року команда була на другому місці в турнірній таблиці, відстаючи на три очки від «Арада», коли покинув команду. У серпні 1954 року він очолив «Локомотиву» (Бухарест)[10]. У першому сезоні «залізничники» під керівництвом Ронай посіли 12 місце і вилетіли до другого дивізіону. У 1956 році «Локомотива» повернулася до вищої ліги Румунії та посіла 4 місце. Надалі «Локомотива» посіла 8 місце в сезоні 1957/58 і 4 місце у сезоні 1958/59 (вже під назвою «Рапід»)[10]. У сезоні 1962/63 Ронай працював у клубі «Крішана» (Орадя), яка програла 5 із 7 матчів під його керівництвом і вилетіла з Дивізії А[5]. В результаті клуб було розформовано, а він завершив тренерську кар'єру. Приватне життяВін народився в 1900 році в Араді, Австро-Угорщина, в угорській родині[4]. Закінчив середню школу і здобув професію електрика, яким працював на комунальному підприємстві Ораді (Întreprinderile Comunale Oradea)[4]. Наприкінці 1940-х років його звинувачували Секурітате в підтримці та поширенні фашизму, сприянні знищенню євреїв у гетто Ораді та вчиненні хуліганських дій проти представників комуністичної влади[4]. У січні 1951 року заарештований і через 3 місяці звільнений за відсутністю доказів. Досягнення
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
