|
Хватів
Хва́тів — село в Україні, в Буській міській громаді Золочівського району Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Буська міська рада[6]. Населення становить 228 осіб[1]. ГеографіяСело Хватів розташоване на межі Подільської височини та Малого Полісся та у межах Гологоро-Кременецького кряжу, поблизу низькогірного пасма Вороняки (основні височини — гори Менич та Біла Гора). Лісове господарство села Хватова входить до Національного природничого парку «Північне Поділля». Відстань до обласного центру становить 80 км, до районного центру — 27 км, до центру громади становить 28 км, що проходять автошляхами обласного та місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Кути — 8 км[5]. НаселенняЗа даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 228 осіб[1].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[1]:
ІсторіяТочна дата заснування Хватова невідома. У «Географічному словнику Королівства Польського» подається наступна інформація стосовно Хватова. Після смерті польського шляхтича Петра Сененського 10 листопада 1506 року великий маєток Сененських перейшов у спадок дочкам Анні та Ядвізі, які 1511 року поділили батьківський маєток між собою. Частину довколишніх сіл по лівій стороні від Олеського замку отримала Ядвіга, а іншу — Анна. Власницею сіл Хватів, Кути, Чішки, Ясенів та багатьох інших Анна Сененська з Олеська[7]. З цього випливає, що історія села значно давніша. Село Хватів та його терени часто переплітаються з історією Олеського замку, зазвичай власникам замку належали довколишні села. Також про давність поселення села Хватова говорить близькість до Пліснеська, яке за своєю площею було співрозмірним з найбільшими княжими центрами Київської Русі, зокрема Києвом. Пліснесько знищене татарами у 1240-х роках. Згарища міста були заселеними ще до кінця XIII століття, коли люди розійшлися до нових, краще захищених від нападів поселеннях. Село розташувалося поміж горами в долині, хати будувалися переважно біля джерела питної води. Людські хати простягалися вздовж річки. В селі на початку XX століття діяли однокласна школа з українською мовою викладання, утримувана коштом місцевої української громади, філії товариства «Просвіта», Українського педагогічного товариства, банку руського «Народний дім», товариства «Сокіл», господарського товариства «Сільський господар»[8]. Вересень 1939 році приніс московських більшовиків, яких 1 липня 1941 року змінили німецькі окупанти. Німці вивезли більшість чоловічого населення на роботу до Німеччини. На території села існував повстанських рух УПА. Багато селян загинули за України в нерівній боротьбі. Згідно із записами журналів бойових дій, донесеннями і звітами червоноармійських частин та з'єднань, узагальненими в «Ілюстрованій хроніці битви під Бродами», село Хватів опинилося в епіцентрі протистояння між дивізією «Галичина» та військами 1-го Українського фронту радянських військ під час битви під Бродами. 19 липня 1944 року перед 31-м танковим корпусом РСЧА стояло завдання захопити села Загірці, Хватів, Олесько та виходу в район Ожидів—Красне. Внаслідок цього удару бродівське угруповання противника мало б бути розсічене на дві частини в районі шосе Олесько—Ожидів. Такого розвитку подій не допустили підрозділи дивізії «Галичина», знищивши 19-20 липня 1944 року у боях за Хватів та Олесько 12 танків 242-ї танкової бригади[9][10]. По війні та повернення совітів розпочалися масові репресії та висилки мирних громадян на каторжні роботи до Сибіру та інші північні концтабори. Жертви репресій були реабілітовані у 1991 та 1992 роках згідно Закону України від 17 квітня 1991 року № 962-XII «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (назва закону в редакції № 2803-XII від 19 листопада 1992 року: «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні»)[11]. У лісі поблизу села виявлено масове поховання євреїв часів другої світової війни[12]. Монументи, пам'ятники На високому пагорбі над трасою Київ-Львів між селищем Олесько та селом Хватів 21 грудня 1975 року відкритий монумент бійцям Першої кінної армії (архітектор — Анатолій Консулов, скульптори — Валентин Борисенко, Казимир Маєвський, інженер-конструктор — Г. Шевчук)[13]. Зі здобуттям Україною незалежності пам'ятник втратив своє значення в ідеологічному аспекті. Руйнувати його не стали, проте і піклуватися про монумент ніхто не збирався. Як наслідок, першою зникла плитка з-під доріжки під вершниками. Згодом, вкрали мармурову стелу з шаблею, а прожектори повиривали разом з землею. У 2000-х роках прийшла черга металу[14]. У травні 2017 року відбувся демонтаж металевого каркаса і пам'ятник прибрали, відповідно до закону про «декомунізацію»[15]. У селі встановлено пам'ятник односельцям борцям за Незалежність України, бійцям ОУН та УПА з пам'ятною табличкою, де зазначено імена односельчан, які героїчно загинули за Українську державу. Релігійне життяУ центрі села на головній вулиці розташована мурована церква Покладення Чесного Пояса Пресвятої Богородиці, збудована у 1904 році на місці старої корчми. При церкві діяло багато товариств: Братство Найсвятішого Серця Ісуса, товариства жіноче Святої Ольги та тверезості[8][16][17]. Місцева парафія Покладення Чесного Пояса Пресвятої Богородиці заснована 20 серпня 1991 року, як релігійна громада Української автокефальної православної церкви. У жовтні 2022 року релігійна громада села приєдналася до Православної церкви України[18]. Давня дерев'яна церква була розташована поряд з сільським цвинтарем та була розібрана при будівництві нової мурованої церкви[19]. Відомі люди
Примітки
Джерела
Посилання
Information related to Хватів |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png){kind=small}
