Хвороби / Захво́рювання, що передаю́ться стате́вим шляхо́м (ХПСШ / ЗПСШ) (англ.sexually transmitted diseases (STDs/STD), також Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) (англ.sexually transmitted infections (STIs/STI) — інфекційні хвороби, які передаються переважно через сексуальний контакт; ними хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки.
На сьогодні більше 1 мільйона випадків ХПСШ відбувається щодня у всьому світі. Щорічно 357 мільйонів випадків ЗПСШ припадає на 4 хвороби: урогенітальний хламідіоз, гонорею, сифіліс та трихомоноз. Близько 500 мільйонів людей у світі є зараженими вірусом простого герпесу II типу. Більше 290 мільйонів жінок на планеті заражені папіломавірусами (деякі з них викликають рак шийки матки).
Для багатьох ХПСШ характерний малосимптомний перебіг хвороби, що значно ускладнює своєчасну діагностику і зменшує можливості профілактики. Частина з них призводять при тривалому перебігу до безпліддя та можливості передачі від матері до дитини[1].
За даними МОЗ в Україні щорічно реєструється близько 400 тисяч нових випадків ХПСШ у такому порядку: сифілісу, гонореї, хламідіозу, герпесу, сечостатевого мікоплазмозу, генітального кандидозу і трихомоніазу.
За результатами численних досліджень встановлено, що наявність ІПСШ суттєво підвищує ризик передачі та інфікування ВІЛ сексуальним шляхом. Зокрема, передачі ВІЛ сприяють сифіліс, генітальний герпес, гонорея, хламідіоз, трихомоноз, кандидоз, мікоплазмоз та інші венеричні інфекції. Ерозії та виразки, запалення, пошкодження тканин, зумовлені ІПСШ, ослаблюють чинники захисту організму від інфікування ВІЛ[2].
Основною особливістю ІПСШ є відносно низька «стійкість» збудників до умов навколишнього середовища, наслідком чого є необхідність прямого контакту для інфікування збудником.
Для ЗПСШ можливі інші шляхи передачі. Зокрема, заразитися папіломавірусом можливо при тісному побутовому контакті, трихомонада вагінальна може тривалий час зберігати свої інфекційні властивості у вологому середовищі (мокрі рушники, гладкі поверхні). Збудник корости або лобкова воша може передаватися контактно-побутовим шляхом через предмети вжитку. Вертикальний шлях передачі інфекції передбачає інфікування дитини матір'ю або батьком (ВІЛ-інфекція, гепатит В). Можливе зараження гемоконтактно — через застосування медичних (шприці, зубні екстрактори) і немедичних (татуаж, манікюр, педикюр) інструментів, при переливанні препаратів крові, як це відбувається при гепатиті В, ВІЛ-інфекції.
Зараження цими збудниками не завжди свідчить про необачність у сексі: і при одному постійному партнерові існує ризик захворіти. Тут важливу роль в можливості зараження відіграють такі біологічні фактори, як мутація мікроорганізмів, формування у них стійкості до лікарських препаратів і багато іншого.
Всесвітньою організацією охорони здоров'я в «Глобальній стратегії профілактики інфекцій, що передаються сексуальним шляхом, та боротьби з ними на 2006—2016 роки» виділяє поняття «безпечна сексуальна поведінка» (безпечний секс), що включає:
Правильне і систематичне використання чоловічих і жіночих презервативів;
Періодичне обстеження за допомогою клінічної та лабораторної діагностики;
У разі діагностування інфекції (або підозри на її наявність) спеціалізоване лікування;
Сексуальна стриманість;
Обов'язкове інформування сексуальних партнерів;
Вакцинація проти онкогенних вірусів гепатиту B і папіломавірусів людини.
Застосування презерватива під час статевого акту значно зменшує ризик зараження ІПСШ. Для цього презерватив необхідно правильно одягати до початку контакту і звертати увагу, щоб виділення з геніталій одного(-ї) партнера(-ки) не могли потрапити на геніталії чи слизові оболонки іншого(-ї), як до початку, так і після сексуального контакту; презерватив необхідно одягнути до початку статевих контактів і не торкатися статевих органів партнера до початку натягування презерватива.
На сьогодні у розвинених країнах створено всі необхідні умови для успішної боротьби із ЗПСШ. Здійснюють заходи, що запобігають поширенню: сексуальна освіта щодо безпечного сексу та контрацепції; хворим надається безкоштовна медична допомога[джерело?].
Фактори, що ускладнюють боротьбу із ЗПСШ
Попри наявність усіх сучасних методів і засобів діагностики й лікування ЗПСШ хворі часом намагаються ввести в оману медичний персонал. Вони приховують захворювання, перекручують відомості про джерело та обставини захворювання, багато чого замовчують.
Щодо ЗПСШ існує немало забобонів, які сприяють їх поширенню. Наприклад, деякі люди вважають, що заразитись ІПСШ можна тільки після певного віку (зараження може статись у будь-якому віці). Заразитись можна й нестатевим шляхом — якщо користуватися чужою губною помадою, посудом, докурювати чужу сигарету, на громадських пляжах. Сприйнятливість до зараження підвищується у стані сп'яніння.
Сприяють поширенню ЗПСШ часті випадки їх безсимптомного перебігу протягом тривалого часу. Хворі звертаються до лікаря і отримують інформацію про наявність ІПСШ лише під час загострення хвороби.
Ускладнює лікування наявність одночасно кількох збудників ІПСШ, зокрема, трихомоніазу, оскільки без попереднього вилікування його нерідко складно вилікувати деякі інші ЗПСШ. Хоча захворюваність на трихомоніаз на сьогодні й зменшилась, ця хвороба продовжує залишатися проблемою серед ЗПСШ[30].
Боротьба із ЗПСШ в Україні
В Україні працівники шкірно-венерологічних диспансерів лікують хворих і обов'язково знаходять джерело зараження, незалежно від того, звертається людина-носій в диспансер чи ні. Обстежують також усіх, хто були в контакті з хворим. З профілактичною метою регулярно обстежують персонал сфери обслуговування, харчових підприємств, дитячих закладів — дитячих садків, ясел, шкіл-інтернатів, оскільки їх захворювання може завдати оточуючим особливо великої шкоди. Лікують хворих на ЗПСШ як в амбулаторних умовах диспансеру, так і в стаціонарі. До останнього направляють хворих в заразному періоді сифілісу, а також хворих з будь-яким захворюванням, якщо вони лікуються нерегулярно, порушують строки відвідування лікаря для контролю за лікуванням, що здійснюється в диспансері.
В іншому мовному розділі є повніша стаття Sexually transmitted infection(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.
↑WHO Media centre. Sexually transmitted infections (STIs). Fact sheet N°110. Updated August 2016 [1] [Архівовано 23 квітня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
↑ДУ «Центр громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України». Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). 2017 [2] [Архівовано 1 серпня 2017 у Wayback Machine.]
↑ абBurchell, Ann N; Richardson, Harriet; Mahmud, Salaheddin M; Trottier, Helen; Tellier, Pierre P; Hanley, James; Coutlée, François; Franco, Eduardo L (2006). Modeling the Sexual Transmissibility of Human Papillomavirus Infection using Stochastic Computer Simulation and Empirical Data from a Cohort Study of Young Women in Montreal, Canada. American Journal of Epidemiology. 163 (6): 534—43. doi:10.1093/aje/kwj077. PMID16421235.
↑ абCaini, Saverio; Gandini, Sara; Dudas, Maria; Bremer, Viviane; Severi, Ettore; Gherasim, Alin (2014). Sexually transmitted infections and prostate cancer risk: A systematic review and meta-analysis. Cancer Epidemiology. 38 (4): 329—38. doi:10.1016/j.canep.2014.06.002. PMID24986642.
↑Lis, Rebecca; Rowhani-Rahbar, Ali; Manhart, Lisa E (2015). Mycoplasma genitalium Infection and Female Reproductive Tract Disease: A Meta-analysis. Clinical Infectious Diseases. 61 (3): 418—26. doi:10.1093/cid/civ312. PMID25900174.
↑Wiesenfeld, Harold C; Manhart, Lisa E (2017). Mycoplasma genitalium in Women: Current Knowledge and Research Priorities for This Recently Emerged Pathogen. The Journal of Infectious Diseases. 216 (suppl_2): S389—S395. doi:10.1093/infdis/jix198. PMID28838078.
↑Platt, R; Rice, P. A; McCormack, W. M (1983). Risk of acquiring gonorrhea and prevalence of abnormal adnexal findings among women recently exposed to gonorrhea. JAMA. 250 (23): 3205—9. doi:10.1001/jama.250.23.3205. PMID6417362.
Шкірні та венеричні хвороби: навч. пос. / В. Г. Коляденко, В. І. Спепаненко, П. В. Федорич, С. І. Скляр. — Вінниця: Нова Книга, 2006. — 424 с.
Шкірні та венеричні хвороби: навч. посіб. для студ. вищ. мед. закл. I—II рівнів акредитації / М. М. Зайченко, Я. О. Зайченко. — Київ: Здоров'я, 2005. — 176, [2] с. : мал., табл. — Літ.: с.173. — ISBN 5-311-01364
Шкірні та венеричні хвороби: підручник / В. Г. Кравченко. — К. : Здоров'я, 1995. — 304 с.
Хоменко Я.С. Хвороби ХХ століття. — Київ, 1999.
(рос.) Кожные и венерические болезни. Руководство для врачей / Скрипкин Ю. К. — М.: Медицина, 2002 год. — Т. 1. — 576 с. — ISBN 5-225-02856-X.
Література
Дерматологія, венерологія: Посібник для студентів, магістрів вищих навчальних закладів / За загальною редакцією О. О. Сизон. — Львів: Каменяр, 2017. — 548 с. :іл. — ISBN 978-966-607-433-0 (С.?)
Дерматологія, венерологія в питаннях та відповідях: Посібник для студентів, магістрів вищих навчальних закладів / За загальною редакцією О. О. Сизон. — Львів: Каменяр, 2017. — 180 с.: іл. — ISBN 978-966-607-434-7 (С.?)
Дерматологія і венерологія: підручник / В. І. Степаненко, А. І. Чоботарь, С. О. Бондарь [та ін.]. — К. : Медицина, 2015. — 336 с. (С.?)
Урогенітальні інфекції: трихомоніаз, кандидоз, генітальний герпес: монографія / В. І. Степаненко, Т. С. Коновалова ; МОЗ України, Нац. мед. ун-т ім. О. О. Богомольця. − К. : КіМ, 2008. − 287 с. : іл. − Бібліогр. : с. 270−278 (120 назв). − ISBN 978-966-1568-14-2.
Статеві хвороби: навч. посібник / І. І. Мавров. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. — 716 с.
С.Е Данилов, М.Е Старченко и др. «Инфекции передающиеся преимущественно половым путем.» С.Е Данилов. — Санкт-Петербург: 2001. — 40 с. — ISBN 5-7243-?
Контактные инфекции, передающиеся половым путем / [И. И. Мавров и др.] ; под ред. И. И. Маврова. — Киев: Здоровья, 1989. — 384 с. : ил. — Лит.: с. 379—382. — ISBN 5-311-0035-X
World Health Organization. Guidelines for the management of sexually transmitted infections. 1.Sexually transmitted diseases - diagnosis 2.Sexually transmitted diseases - therapy 3.Anti-infective agents - therapeutic use 4.Practice guidelines I.Expert Consultation on Improving the Management of Sexually Transmitted Infections (2001 : Geneva, Switzerland) ISBN 9241546263Ел.джерело [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.]
(рос.)Кира Е. Ф. Инфекции и репродуктивное здоровье. — Минск, 1995.
.svg){kind=small}
