|
Хобзей Наталія Василівна
На́талія Ва́силівна Хобзе́й (24 травня 1964 — 21 серпня 2018, Львів) — український мовознавець (діалектолог, лексикограф, лексиколог, етнолінгвіст), кандидат філологічних наук, завідувач відділу української мови Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, співавтор фундаментальних словників-лексиконів. До життєписуЗакінчила філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Потім Наталя Хобзей навчалася в аспірантурі відділу історичної лексикографії — й у 1995 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Міфологічна лексика українських говорів Карпатського ареалу», над якою працювала у відділі української мови інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України під керівництвом доктора філологічних наук, професора Ярослави Закревської[2]. Працювала спочатку науковим співробітником, а потім завідувачкою відділу української мови інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України у Львові. Була дружиною заступника міністра освіти України Павла Хобзея. Раптово померла 21 серпня 2018 року. Парастас за померлою відбувся 22 серпня у Передпоховальній каплиці Івана Хрестителя, що на вул. Пекарській, 52[3]. 23 серпня у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відбувся чин похорону, а поховали Наталію Хобзей у родинному гробівці на полі 76 Личаківського цвинтаря[4]. Наукова і громадська діяльністьГолова мовознавчої комісії Наукового товариства імені Шевченка, член етнолінгвістичної та діалектологічної комісій Міжнародного комітету славістів. Член редколегії серійних видань у Польщі «Gwary dziś», «Studia Łomżyńskie». Активно працювала як видавець. Під її керівництвом було підготовано до друку і видано:
Засновник та відповідальний редактор наукового збірника «Діалектологічні студії», серійного видання «Діалектологічна скриня», Голова редакційної колегії збірників серії «Історія мови», Член редколегії журналу «Міфологія і фольклор». ПублікаціїАвтор понад 100 наукових праць, що стосуються діалектології, лексики та етнолінгвістики. Багато працювала із матеріалами про гуцулів. Була співавторкою короткого словника «Гуцульські говірки» (1997), укладачем етнолінгвістичного словника «Гуцульська міфологія» (2002), а також відповідальним редактором праць «Скарби гуцульського говору» (2008): «Березовú» — Миколи Неґрича та «Росішка» — Миколи Грицака. Співавтор «Лексикону львівського: поважно і на жарт» (колектив авторів — Хобзей Н., Сімович О., Ястремська Т., Дидик-Меуш Г.)[5], що у 2009 році став найкращою книжкою Форуму видавців у Львові. Була автором ідеї та співавтором словника «Гуцульські світи. Лексикон» (2013). ВідзнакиНагороджена Почесною грамотою Президії НАН України і Центрального комітету профспілки працівників НАН України — за багатолітню плідну працю вченого-лінгвіста, вагомі здобутки у професійній діяльності та особистий внесок у розвиток наукових досліджень з української діалектології й лексикографії (2014)[6]. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||
