Хосе Марія Магурегі
Хосе Марія Магурегі (ісп. José María Maguregi, 16 березня 1934, Угао-Мірабальєс — 30 грудня 2013, Більбао) — іспанський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Виступав, зокрема, за «Атлетік Більбао», з яким став чемпіоном Іспанії та триразовим володарем Кубка Іспанії, а також національну збірну Іспанії. Як тренер за свою кар'єру провів 414 ігор у Прімері і прославився тим, що став одним із творців «тактики автобуса», при якій використовується велика кількість оборонних оборонних гравців навколо власних воріт[1]. Клубна кар'єраВихованець клубу «Вільйоса», з якого 1951 року потрапив до головної команди регіону, клубу «Атлетік Більбао». У 1952 році відправився в оренду в нижчоліговий клуб «Аренас» (Гечо), щоб отримати ігрову практику. Потім Магурегі повернувся в «Атлетік», де виступав до 1961 року. Відіграв за клуб з Більбао наступні дев'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Атлетика», був основним гравцем команди, зігравши в цілому 234 гри за клуб (197 у Ла Лізі, 5 у Кубку європейських чемпіонів та 32 у Кубку Іспанії). За цей час виборов титул чемпіона Іспанії і три кубка Іспанії[2], утворивши разом з Маурі одну з найкращих середніх ліній «Атлетіка»[3]. Згодом з 1961 по 1964 рік грав у складі інших команд іспанської Прімери «Севілья» та «Еспаньйол», а завершив ігрову кар'єру у команді Сегунди «Рекреатіво», за яку виступав протягом сезону 1964/65 років. Виступи за збірну9 червня 1955 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії в товариській грі проти Швейцарії (3:0), забивши свій єдиний гол за збірну[4] Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у її формі 7 матчів, забивши 1 гол. Кар'єра тренераУ 1967 році Магурегі розпочав кар'єру тренера, очоливши аматорську команду «Мірабальєс» з рідного міста. Два роки по тому, в 1969 році, він почав свою кар'єру в професійному футболі, очоливши тренерський штаб клубу «Сестао Спорт», де провів три сезони у Терсері. 1972 року став головним тренером команди «Расінга» (Сантандер), тренував клуб із Сантандера п'ять років[5] і двічі (1971 і 1973 року) виходив з нею до вищого дивізіону. Після цього протягом сезону 1977/78 років очолював тренерський штаб клубу «Сельта Віго»[6], з яким знову досяг успіху і втретє у своїй кар'єрі вийшов до першого дивізіону[7]. У 1978 році він приєднався до «Альмерії»[8], з якою досяг четвертого підвищення до першого дивізіону у своїй кар'єрі. Там у наступному сезоні 1979/80 врятував клуб від вильоту з еліти[9]. Після цього 1980 року прийняв пропозицію попрацювати у іншому клубі вищого дивізіону «Еспаньйолі».[10]. Залишив барселонський клуб 1983 року[11]. У сезоні 1983/84 він повернувся в Сантандер, щоб знову очолити «Расінг»[5]. У свій перший рік він вивів команду до Прімери, де залишався з командою протягом наступних трьох сезонів, поки команда не вилетіла до Сегунди 1987 року. В цілому і за два періоди роботи з сантандерському клубі він провів дев'ять сезонів на лавці команди, що робить його тренером, який очолював «Расінг» у найбільшій кількості ігор серед усіх тренерів в історії клубу[5]. У сезоні 1987/88 Магурегі знову тренував «Сельту», посівши з нею 7 місце в Прімері, після чого очолив столичне «Атлетіко»[12]. Втім вже у жовтні Хосе Марія був звільнений після сенсаційного вильоту в першому ж раунді Кубка УЄФА 1988/89 від скромного «Гронінгена» (0:1, 2:1)[13]. В результаті сезон Магурегі закінчував з клубом «Реал Мурсія»[14], який не зумів врятувати від вильоту з Прімери[15]. В кінці сезону 1989/90 років Магурегі втретє за кар'єру очолив «Сельту», але за останні 10 турів не зміг врятувати команду від вильоту до Сегунди, провівши там з командою ще пів року. Останнім місцем тренерської роботи був аматорський клуб «Полідепортіво Альмерія»[16], головним тренером команди якого Хосе Марія Магурегі був протягом 1992–1993 років. Помер 30 грудня 2013 року на 80-му році життя у місті Більбао[17]. Титули і досягнення
Примітки
Посилання
|