|
Цервікальний методцервікальний метод контрацепції — метод планування вагітності, що полягає у щоденному самоспостереженні за цервікальним слизом протягом менструального циклу з висновками про фазу плідності (овуляторну) чи неплідності (решта фаз циклу). Контрацептивна дія забезпечується утриманням від запліднення у овуляторну фазу циклу. Щоденне спостереження за цервікальним слизом, який виробляється слизовою оболонкою шийки матки і з вагінальними виділеннями виходить на вульву, оцінка слизу за спеціальною шкалою плідності, нотування оцінки дають змогу визначати період (плідний чи неплідний) в конкретному менструальному циклі. На основі оцінки жінка приймає рішення щодо сексуальних практик в цей день, залежно від репродуктивних планів. Метод належить до сфери природного планування сім'ї, є трудомістким та доволі неточним (оскільки вагінальні виділення залежать від стану здоров'я), але все ж використовується як для відкладання, так і для досягнення вагітності, а також у діагностиці проблем репродуктивного здоров'я жінки (безпліддя, викидні, патологічні кровотечі, рецидивні кісти яєчників, передменструальний синдром). КонцепціяГілгерс описує модель Крейтона як таку, яка базується на «стандартизованій модифікації методу овуляції Біллінґса[en] (англ. Billings ovulation method, «BOM»)», який був розроблений Джоном та Евелін Біллінґс[en] у 1960-х роках.[1] Подружжя Біллінґсів опублікувало статтю, в якій спростовується твердження про те, що «CrMS» («Крейгтонський метод розпізнавання плідності») представляє стандартизацію «BOM» («Метод овуляції Біллінґса»[en]). За словами Біллінґсів, ці концепції є двома різними методами, і їх не слід розглядати як взаємозамінні.[2] ЕфективністьДля запобігання вагітності коефіцієнт невдалого використання методу Крейтона становив 0,5%, що означає, що кожен рік, коли 1000 пар ідеально використовують цей метод, 5 з них отримують небажану вагітність. Типовий відсоток невдач — який представляє частку пар, які використовують цей метод, у яких насправді була небажана вагітність — як повідомляється, становить 3,2%.[3][4] Для досягнення вагітності не проводилося великих клінічних випробувань, які б порівнювали «АРТ» і «NaProTechnology». Наразі опубліковано лише обсерваційні дослідження з однією рукою.[5][6][7] У більшості з цих трьох досліджень — 75% пар, які намагалися завагітніти, отримували додаткову гормональну стимуляцію, таку як кломіфен[en].[5] Див. такожДжерела
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
