Чандраян-2 — друга місія Індії з дослідження Місяця після Чандраян-1[5]. Розробником є Індійська організація космічних досліджень, запуск місії до Місяця здійснено ракетою-носієм GSLV[1]. Місія складається з орбітального апарата, спускного апарата і місяцехода, всі три апарати розроблені Індією. Запуск планувалося здійснити у квітні 2018 року, але він був перенесений на рік[6] та здійснено 22 липня 2019 року.
Відповідно до ІОКДР місія має випробувати різноманітні нові технології і провести нові експерименти[7][8][9]. Колісний місяцехід має подорожувати місячною поверхнею і здійснити хімічні вимірювання. Планувалось, що дані, отримані від ровера, мали транслюватись через орбітальний апарат Чандраян-2[10][11].
6 вересня 2019 під час посадки на Місяць спускного апарату, зв'язок з ним було втрачено. Орбітальний апарат Чандраян-2 продовжить роботу на місячній орбіті протягом майже року[12].
Історія
Первісно передбачалась співпраця з Російським космічним агентством[13][14]. Однак, після невдачі з апаратом Фобос-Ґрунт у 2011 році, Роскосмос висунув кілька додаткових умов, в тому числі і до маси місяцехода, після чого Індія вирішила запускати апарат самостійно[15], а старт було перенесено з 2013 року на квітень 2018.[6]. Для запуску апарату Індія планує використовувати власну ракету-носій GSLV.
Конструкція
Запуск місії був запланований з космодрому імені Сатіша Дхавана, який розташований на острові Шрихарикота за допомогою ракети-носія GSLV, маса станції — 3250 кг[2][1][16]. На лютий 2018 року місія коштувала 123.3 млн дол.[17]
Орбітальний апарат
Орбітальний апарат має досліджувати Місяць з висоти 100 км[18]. Апарат матиме п'ять наукових інструментів. Три нових і дві покращені версії інструментів, які були встановлені на Чандраян-1. Приблизна маса — 1400 кг[19][16]. Камера високої роздільної здатності орбітального апарата здійснить картографування посадкового майданчика до відділення спускного апарату[18][4]. Були допрацьовані інтерфейси між орбітальним апаратом і ракетою-носієм GSLV Mk II[20].
На відміну від зонду Moon Impact Probe (Чандраян-1), який було зіткнено з поверхнею Місяця, спускний апарат Чандраян-2 здійснить м'яку посадку, щоб дати змогу розпочати роботу місяцехода[16]. Спускна платформа не здійснюватиме жодних наукових дослідів. Приблизна її маса разом з ровером — 1250 кг. На ранніх стадіях проєкту спускна платформа мала бути розроблена Росією разом з Індією, пізніше робота над спускним апаратом здійснювалась лише Індією. Перша фаза розробки спускного апарату була завершена у 2013 році у Центрі космічних засобів у Ахмедабаді[22].
Команда інженерів розробила технологію здійснення м'якої посадки апарату, а також пов'язані з нею технології. Серед цих технологій — камера великої роздільної здатності, навігаційна камера, камера запобігання небезпеки, головний двигун з тягою 800 Н з двигунами орієнтації, альтиметр, спідометр, акселерометр і програмне забезпечення, необхідне для роботи цих пристроїв.[4][18]Головний двигун успішно пройшов випробування тривалістю 513 с, тести датчиків і інших компонентів заплановані на середину 2016 року.[20]Наземні і повітряні тести інженерної моделі спускного апарату розпочались у жовтні 2016 року у штаті Карнатака. ІОКДР створила 10 кратерів на поверхні для тестування здатності систем визначати посадковий майданчик[23].
Маса ровера складатиме приблизно 20 кг і матиме сонячні панелі[3] Ровер пересуватиметься по місячній поверхні на колесах і здійснюватиме хімічний аналіз зразків, після чого отримані дані будуть передані на орбітальний апарат і далі на Землю[19][16].
Спочатку планувалось, що місяцехід буде спроєктований Росією і збудований у Індії. Однак, Росія вийшла з проєкту і було вирішено проєктувати і будувати ровер власними потужностями[22][24][25]. Індійський технологічний інститут у Канпурі розробить три підсистеми, які забезпечать мобільність:
Стереоскопічна 3-D камера — забезпечить контроль командою ровера у 3-D огляді оточуючої місцевості;
Кінематичний контроль тяги — дозволить роверу долати грубу місцевість місяця за допомогою незалежного керування на чотирьох колесах;
Контроль та динаміка двигуна — ровер матиме шість коліс, кожне матиме електромотор. Чотири колеса також матимуть незалежне керування. Загалом для руху та керування будуть використовуватися 10 електродвигунів.
Корисне навантаження
ІОКДР повідомила про п'ять наукових приладів для орбітального апарата і два для ровера[19][26]. Було заявлено, що НАСА і ЄКА матимуть змогу долучитись до проєкту за допомогою наукових інструментів[27], проте пізніше було повідомлено, що через зменшення ваги всієї місії, команда не матиме змоги додати наукові інструменти ЄКА і НАСА[28].
Орбітальний апарат
Рентгенівський спектрометр і рентгенівська камера для зйомки важливих елементів на поверхні Місяця[19].
Радар із синтезованою апертурою L і S-діапазону для зондування місячної поверхні на присутність різних складових, таких як лід. Передбачається, що радар виявить лід на затемненій частині Місяця[19].
ІЧ-спектрометр для картографування місячної поверхні та вивчення мінералів, водяних молекул і присутності гідроксилу[19].
Масс-спектрометр нейтральних часток для детального вивчення екзосфери Місяця[19].
Камера фотографування поверхні для створення 3D-мапи поверхні на присутність мінералів і вивчення геології[19].
Спускний апарат
Спускний апарат для вимірювання землетрусів біля місця посадки[2][29].
Термо-датчик для вимірювань температури поверхні Місяця[2].
Зонд Ленгмюра для вимірювання щільності і типів плазми на поверхні[2].
Радіо-експеримент з вимірювання повного вмісту електронів[2].
20 серпня 2019 року апарат вийшов на орбіту Місяця.
6 вересня 2019 року під час спроби посадки на поверхню Місяця спускного апарата, приблизно за 2,1 км від поверхні відбувся збій і зв'язок із ним було втрачено[30].
↑ абвгдRekha, A. R.; Shukkoor, A. Abdul; Mohanlal, P. P. (2011). Challenges in Navigation System design for Lunar Soft Landing(PDF). National Conference on Space Transportation Systems. 16-18 December 2011. Thiruvananthapuram, India. с. 2. Архів оригіналу(PDF) за 16 серпня 2016. Процитовано 25 лютого 2018.
