Артеміда-1[2] (англ.Artemis 1) або Exploration Mission 1[3] — це другий безпілотний політ космічного корабля (КК) «Оріон», запуск якого вперше забезпечила ракета SLS[4][5], згідно із програмою НАСААртеміда, що відбувся в листопаді-грудні 2022 року. КК пробув у космосі 25 днів. Програма Артеміда-1 була призначена для демонстрації можливостей інтегрованих систем «Оріона» для наступних пілотованих місій, а також для випробування термоізоляції корабля протягом високошвидкісного (11 км/с) входження в атмосферу під час повернення на Землю. Наступницею цієї місії стане вже пілотована, місія Артеміда-2.
Спочатку було повідомлено про старт 29 серпня, але потім неодноразово старт переносився. Останнє перенесення через тропічний шторм Ніколь запланувало запуск на 16 листопада[1] 2022 року.
16 листопада о 8:47:44 за київським часом Артеміда-1 була запущена з Космічного центру імені Кеннеді[6], з Пускового Комплексу 39B. 11 грудня 2022 року о 18:40 за київським часом космічний корабель Оріон приводнився в океані біля Каліфорнії[7], завершуючи місію повним успіхом.
Діставшись орбіти, ICPS запустив двигун, щоб здійснити трансмісячну ін'єкцію (trans-lunar injection, TLI) burn, що відправило КК Оріон та 10 кубсатів на траєкторію до Місяця. Після цього Оріон від'єднався від ICPS та продовжив свій шлях самостійно. Після від'єднання Оріону ICPS Stage Adapter вивантажив кубсати для здійснення наукових досліджень та демонстрації технологій[10].
Оріон провів космосі приблизно три тижні, включаючи 6 днів на віддаленій ретроградній орбіті навколо Місяця[11]. Він пройшов на відстані приблизно 130 км від поверхні Місяця[12] і віддалився від Землі на максимальну відстань 432 210 км[13][14].
16 січня 2013 року НАСА анонсувало, що Європейське космічне агентство побудує сервісний модуль «Оріона» на базі вантажного КК ATV. У січні 2015 року НАСА і Lockheed Martin повідомили, що деякі елементи капсули будуть на 25 % легшими, ніж у попередній версії. Це досягнуть завдяки тому, що конус складатиметься не з шістьох панелей, а з трьох. Також будуть замінені деякі інші деталі та проводка. Відповідно, кількість зварних швів зменшиться з 19 до 7, що, своєю чергою, призведе до зменшення маси металу, що витрачається на ці шви, і зробить корабель легшим.
Космічний корабель Orion перевозив три манекени, схожі на астронавтів, оснащені датчиками, щоб надавати дані про те, що можуть відчути члени екіпажу під час подорожі на Місяць[16].
Вторинні корисні вантажі
Адаптер для кріплення 13 CubeSatТраєкторія польоту
Протягом польоту також було виконано 10 мінімісій, для кожної із яких призначено по одному CubeSat — мініатюрному супутнику для космічних досліджень (вагою від 0,1 до 500 кг). Вони міститилися у спеціальному адаптері між другим ступенем і «Оріоном». Відділившись у певний момент польоту, ці CubeSat-и вперше почали досліджувати більш глибокий космос, бо існуючі до цього мінісупутники даного формату знаходились лише на ННО.[17][18]
Місії для CubeSat, що добрані НАСА:
Team Miles[en] — в якості рушійної системи використовуватиме іонні двигуни, які є гібридом плазмових та лазерних. Апарат визначатиме поширення плазми навколо Землі та перевірятиме можливість комунікації на відстані 4-96 млн км від Землі.
Near-Earth Asteroid Scout[en] — підтвердження концепції керованого космічного апарату із сонячним вітрилом, спроможного знаходити астероїди, орбіти яких близькі до орбіти Землі. Їх досліджуватимуть, пролітаючи над ними на висоті до 10 км і використовуючи монохроматичну камеру наукового класу із високою роздільною здатністю. Інформація про фізичні властивості конкретних астероїдів могла б допомогти Asteroid Redirect Mission.
BioSentinel[en] — астробіологічна місія, що використовуватиме дріжджі для виявлення, дослідження і порівняння впливу випромінювання глибокого космосу на живі організми протягом тривалого їх знаходження далі, ніж на ННО.
Lunar Polar Hydrogen Mapper[en] — складатиме мапу наявності водню поблизу кратерів місячного Південного полюсу та відстежуватиме глибину залягання та поширення багатих на водень з'єднань, таких, як вода. Сателіт використовуватиме нейтронний детектор для вимірювання енергії нейтрона, що взаємодіятиме із матеріалом місячної поверхні. Планується, що протягом 60-денної місії апарат зробить 141 оберт навколо Місяця.
EQUULEUS[en] — місія, запропонована Агентством аерокосмічних досліджень Японії. Відображатиме земну плазмосферу для вивчення середовища із випромінюваннями навколо Землі. Рухатиметься апарат у космічному просторі між Землею і Місяцем, коригуючи свою траєкторію завдяки низькоенергетичним маневрам.
OMOTENASHI[en] — зможе літати над Місяцем та приземлятися на його поверхню, вивчаючи при цьому випромінювання.
ArgoMoon[en] — надсилатиме НАСА зображення для підтвердження коректності проведених операцій, що відбуватимуться на ICPS[en] протягом польоту.
Ще три місії на CubeSat не попали на Артеміду-1, оскільки вони не встигли підготуватись вчасно до запуску. Їм доведеться знайти інший шлях до Місяця:
Cislunar Explorers[en] — апарат, що здійснюватиме електроліз; за рахунок цього і працюватиме його рушійна установка. Рухаючись різними навколомісячними орбітами, він зніматиме Місяць, Землю і Сонце.
Earth Escape Explorer[en] — протягом цієї місії перевірятимуться можливості комунікації на великій відстані між системами зв'язку на Землі та на космічному апараті, а також довготривалість роботи апарату у космосі.
Lunar Flashlight[en] — визначатиме присутність чи відсутність водяного льоду на поверхні Місяця і позначатиме його концентрацію у межах одного-двох кілометрів по траєкторії свого руху (в основному по затінених місцевостях місячного Південного полюсу).
Схожі місії
У 1968 році космічний корабель Аполлон-8 із трьома астронавтами на борту десять разів облетів навколо Місяця, проводячи різноманітні дослідження.
Запуски відокремлені крапками ( • ), корисні навантаження комами ( , ), кілька назв одного супутника рисками ( / ). Польоти з екіпажем підкреслені. Невдачі при запуску позначені знаком †. Корисне навантаження, розгорнуте з інших космічних кораблів позначено (в дужках).
.jpg)
.jpg)
.svg)
