Публікації в таких журналах, як Nature, Science або Cell, вкрай престижні, через те що статті надруковані в цих віданнях частіше цитуються, а автор отримує широку популярність і за межами своєї галузі науки. Так, імпакт-фактор Nature в 2009 році дорівнював 34,48, тобто кожна стаття за два роки, що пройшли після публікації, в середньому цитується більше 34-х разів.
Критерії відбору статей в Nature (як і в Science) надзвичайно жорсткі. Велика кількість статей відсіваються ще до стадії рецензування, оскільки результати досліджень, описані у пропонованій до публікації в Nature статті, повинні представляти вельми істотний прогрес в тій чи іншій галузі науки.
Про експериментальне виявлення хвильової природи електрона (C. Davisson and LH Germer. The scattering of electrons by a single crystal of nickel. Nature, 119 (1927) 558—560).
Про відкриття нейтрона (J. Chadwick. Possible existence of a neutron. Nature, 129 (1932) 312).
Про відкриття спіральної структури ДНК (JD Watson and FHC Crick. Molecular structure of Nucleic Acids: A structure for deoxyribose nucleic acid. Nature, 171 (1953) 737—738).
Про виявлення озонової діри над Антарктикою (JC Farman, BG Gardiner and JD Shanklin. Large losses of total ozone in Antarctica reveal seasonal ClOx / NOx interaction. Nature, 315 (1985) 207—210).
Про перше клонування ссавця (вівця Доллі) (I. Wilmut, AE Schnieke, J. McWhir, AJ Kind and KHSCampbell. Viable offspring derived from fetal and adult mammalian cells. Nature, 385 (1997) 810—813).
Про розшифрування людського генома (International Human Genome Sequencing Consortium. Initial sequencing and analysis of the human genome // Nature. — 2001. — Т. 409. — № 6822. — С. 860—921.).
