нім. Neues Deutschland^[1] 

Країна	НДР і  Німеччина
Тип	щоденна газета
Мова	німецька[1]
Політична належність	соціалізм і соціал-демократія
Видавець	Соціалістична єдина партія Німеччини
Формат	Rhenishd
Засновано	23 квітня 1946
Засновник	Соціалістична єдина партія Німеччини
Власник	Ліві
Головний редактор	Лотар Біскі, Sepp Schwabd, Lex Ended, Rudolf Herrnstadtd, Heinz Friedrichd, Georg Stibid, Hermann Axend і Rudolf Singerd
Головний офіс	Verlagsgebäude Neues Deutschlandd і Берлін
ISSN	0323-3375
nd-aktuell.de​(нім.)
Нагороди
LeadAwardd (2015)
Neues Deutschland у Вікісховищі

«Neues Deutschland» (нім. Neues Deutschland — «Нова Німеччина», скорочено ND) — щоденна німецька газета. Поцизіонує себе як щоденна соціалістична газета.

«Neues Deutschland» була допущена окупаційною владою до друку в 1946 на хвилі об'єднання в Совєцькій зоні окупації Німеччини Соціал-демократичної партії Німеччини і Комуністичної партії Німеччини в Соціалістичну єдину партію Німеччини. Перший номер центрального органу СЄПН побачив світ 23 квітня 1946 незабаром після установчого з'їзду партії. Газети СДПН «Дас Фольк» і КПН «Дойче Фольксцайтунг» припинили своє існування.

У НДР газета була одним з найбільш важливих інструментів пропаганди, що використовувалися СЄПН і Радою Міністрів НДР. Газета повністю концентрувалася на висвітленні діяльності керівництва партії і держави. Доходило до того, що в одному єдиному номері за 16 березня 1987, що висвітлював відкриття Лейпцизького ярмарку, була опублікована 41 фотографія голови Державної ради і генерального секретаря СЄПН Еріха Гонеккера. Впливову посаду головного редактора газети займали партійні і державні чиновники вищого рангу: Рудольф Ґернштадт, Ґеорг Штиб, Герман Аксен, Йоахім Герман і Ґюнтер Шабовскі. Від інших друкованих видань «Neues Deutschland» вигідно відрізнялася великим форматом і високою якістю паперу і друку.

До об'єднання Німеччини «Neues Deutschland» виходила накладом в один мільйон примірників і займала друге місце за накладом серед щоденних газет НДР після молодіжної газети «Юнге Вельт». Після падіння Берлінської стіни тираж «Neues Deutschland» поступово знизився і становить нині близько 43 тисяч. Більшості її сучасних читачів вже перевалило за шістдесят.

• Інтернет-видання «Neues Deutschland» [Архівовано 27 березня 2021 у Wayback Machine.]

• Burghard Ciesla, Dirk Külow: Zwischen den Zeilen. Geschichte der Zeitung „Neues Deutschland“. Das Neue Berlin, Berlin 2009, ISBN 3-360-01920-2.
• Anke Fiedler, Michael Meyen (Hrsg.): Fiktionen für das Volk: DDR-Zeitungen als PR-Instrument, Fallstudien zu den Zentralorganen Neues Deutschland, Junge Welt, Neue Zeit und Der Morgen. Lit Verlag, Berlin 2011, ISBN 3-643-11077-4.
• Christoph Marx: Politische Presse im Nachkriegsberlin 1945–1953, Erik Reger und Rudolf Herrnstadt. ibidem-Verlag, Stuttgart 2016, ISBN 978-3-8382-0985-2.
• Elmar Otto: Nachrichten in der DDR. Eine empirische Untersuchung über „Neues Deutschland“, Verlag Wissenschaft & Politik, Köln 1979 (Bibliothek Wissenschaft und Politik, Band 11), ISBN 3-8046-8560-9.

• Neues Deutschland (Homepage) [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.]
• Digitales Archiv von drei DDR-Tageszeitungen einschließlich Neues Deutschland [Архівовано 6 червня 2020 у Wayback Machine.] vom 23. April 1946 bis zum 3. Oktober 1990 im Portal DDR-Presse des Zeitungsinformationssystem (ZEFYS) der Staatsbibliothek zu Berlin. Kostenlos für Leser der Staatsbibliothek oder nach Online-Registrierung.
• Integriertes Online- Bildarchiv der Zeitung (frei zugänglich) [Архівовано 31 травня 2020 у Wayback Machine.]
• Eine Zeitung, zwei Leben, 70 Jahre. [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.] Beiträge zum 70. Jahrestag des Neuen Deutschland
• Die Überregionale aus dem Osten [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.] Tom Strohschneider im Deutschlandfunk über das Neue Deutschland, 3. Oktober 2017 (Audiofile, 5 Min.)

1. ↑ ^{а б в} The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0323-3375
   d:Track:Q12131129d:Track:Q90d:Track:Q70460099