Porsche Carrera GT
Porsche Carrera GT (технічна назва Porsche Type 980) — спортивний 2-місний автомобіль з «середнім» розташуванням двигуна і приводом на задню вісь, який випускався фірмою Porsche в 2003—2006 роках, в кузовних варіантах родстер та купе. Carrera GT стала найпотужнішим серійним шосейним авто, із усіх, що до цього будувала фірма Porsche. ІсторіяПроектування моделі почалося восени 1999 і через 18 місяців був представлений виставочний екземпляр. Концепт спортивно-дорожнього Carrera GT був представлений на Женевському автосалоні в 2000 році. Однак фахівці фірми та випробувачі визнали його недостатньо керованим для такої потужності та мобільності для звичайних доріг, і тому доробка моделі тривала ще два з половиною роки. Водій-випробувач компанії Порше Вальтер Рьорль сказав, що «її тодішній поточний рівень потужності був некерованим для більшості звичайних водіїв»[1]. Технологія, конструкція, компонування
Технічні дані
Ринкові даніCarrera GT випускалась заводом Porsche в Лейпцигу (той же завод, що в 2002 розпочав випуск моделі Porsche Cayenne), з 15 вересня 2003 до 6 травня 2006[4]. Під час проектування моделі було заплановано збудувати 1000 її серійних екземплярів. В 2003 році, яким починається її випуск, у зв'язку з підвищенням попиту, план було скоректовано до 1500 штук, але після збірки 1270 екземплярів виробництво було зупинено. Всього, з урахуванням несерійних та пробних екземплярів, було збудовано 1282 штуки. До початку виробництва планувалась ціна 700.000 DM (в деяких джерелах менш конкретно: в інтервалі 700—800 тисяч ДМ), але до кінця виробництва кожен екземпляр моделі коштував в Німеччині 452.690 євро, в США 440.000 доларів. 53 % всіх збудованих моделей було продано в США, де максимальна швидкість на хайвеях обмежена 80 миль/год (128 км/год)[5]. 12 відсотків авто (приблизно 150 штук) лишились в Німеччині, 7 % експортовано в країни Близького Сходу. Решта автомобілів була експортована в Велику Британію, Італію та Японію, шість авто потрапили в Китай.
Рекорди
Критика: аварії та розслідування
В попередній експертизі судового позову йшлося, що в причинах аварії потенційно 49 % — це провина пілота Carrera GT, 41 % вина організаторів змагання — якість шляхового полотна та огорожа безпеки, 8 % — конструкторів Porsche, і 2 % це провина іншого учасника інциденту — гонщика на Ferrari. Відповіді на позов двох німецьких експертів-інженерів з боку фірми Porsche, були дещо суперечливими. Один показав, що в Porsche свого часу вважали, що їх система PSM не працюватиме на «Carrera», бо каркас автомобіля і кріплення підвіски створюють сильну вібрацію, яка перешкоджатиме роботі PSM. Другий інженер показав, що PSM не запропонували, тому що клієнти цього не хочуть. Позивач, власник команди Макклелан (McClellan) виказав підозру, що це було цілком маркетинговим рішенням, так як Carrera GT був представлений на авторинку як «гоночний автомобіль для вулиць», а гоночні автомобілі не мають електронний контроль стійкості. Макклелан також зазначив, що в ході розробки Carrera GT була виявлена тенденція до надмірно високого бічного прискорення. Фірма Porsche зробила деякі коригування, але повною мірою проблему не вирішила[9].
Пол Вокер та його друг Роджер Родас загинули 30 листопада 2013 в містечку Санта Кларіта (округ Лос-Анджелес, Каліфорнія). Carrera GT, за кермом якого знаходився Родас, значно перевищив місцевий ліміт швидкості — 160 км/год замість встановленого 70 км/год (45 миль/год). Машину «закрутило», і в результаті кількох зіткнень з деревами і ліхтарним стовпом, авто повністю зруйнувалося, а його уламки разом з водієм і пасажиром згоріли. Чималий слід гідравлічної рідини на місці аварії, дав привід деяким коментаторам будувати гіпотези про несправність системи посилення керма перед моментом аварії[10]. Література
Примітки
Посилання
Information related to Porsche Carrera GT |