Анбур 𐍐𐍝𐍑𐍣‎𐍠
Документ, написаний анбуром
Вид	Абетка
Мови	Мова комі
Період	1372
Юнікод	U+10350–U+1037F Final Accepted Script Proposal
Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Анбу́р (комі 𐍐𐍝𐍑𐍣‎𐍠, Анбур) або пермське письмо (комі 𐍮‎𐍐𐍕 𐍟𐍔𐍠𐍨𐍜 𐍒𐍙𐍕𐍩𐍜, Важ Перым гижӧм) — писемність комійської мови, що активно використовувалася комі (зирянами і перм'яками) та деякими іншими народами північного сходу європейської частини Росії в XIV — XVII століттях.

Є поєднанням кирилиці, грецького письма та пермських пасів (рунічні знаки).^[1] Назва абетки є сполученням назв двох перших букв абетки: «𐍐» (ан) і «𐍑» (бур).

Пермське письмо (анбур) створено Степаном Храпом у 1372 році у межах сточища річки Вимі (притока Вичегди) на основі кирилиці, грецької абетки і давньопермських рунічних символів (пасів).

Написи анбуром є одними з найдавніших серед угро-фінських мов. Тільки угорською і карельською мовами існують більш ранні писемні пам'ятки.

Пермська (комі-зирянська) абетка вийшла з ужитку в XVII столітті, витіснена кирилицею. Завадою подальшому розвитку анбуру стало не стільки відособлення його як окремої національної абетки, як те, що він був чинником поширення грамотності й освіти серед місцевого населення, що сприймалось як загроза пануючому режиму в Московії.

Нині, на початку XXI століття, здійснюються заходи з відродження анбуру, окремі ініціатори навіть пропонували включити анбур до Юнікоду^[2], що й відбулося у 2014. 26 квітня — день пам'яті св. Стефана Пермського — святкується як День давньопермської писемності.

Пермська абетка містить 38 літер. В анбурі відсутній розподіл на великі і малі літери.

Напрямок письма — зліва направо, рядки йдуть згори донизу.

Використовуються діакритичні знаки, для стандартних скорочень — титло. Знаки пермської абетки є доволі однорідними і однотипними у вигляді гострого кута в тому чи іншому положенні.

Збереглось деяке число пам'яток давньопермської писемності: списки абетки (понад 10), Приписка Килдасьова на Номоканоні (1510), надпис на іконі «Троїці» (XV ст.), надпис на іконі «Сходження» (2-а пол. XV ст.), запис у рукописі «Григорія Сінаїда» (сер. XV ст.), підпис єп. Пермського Філофея під грамотою (1474).

Вважається, що чи не від часу створення анбур відігравав роль тайнопису. Добрий зразок такого використання анбуру — рукопис Георгія Амартола з Еллінським літописцем. Тут на вільних від письма аркушах, здебільшого на берегах, розсіяні примітки читачів або писаря.

Дещо своєрідний варіант пермського письма дає рукопис XVI століття — «Козьма Індикоплов». У тексті списку слова грецьким письмом перемежовуються зі словами анбуром. Писар, припускають, писав обома шрифтами, але в обох припускався помилок (?).

Окремі слова, приписки і літери анбуру зустрічаються в:

• тексті Йосипа Флавія за списком б. Патр. бібл. N 770, XVI—XVII ст.ст.;
• рукопису Діонісія Ареопагіта в приписці XVI ст. із Усть-Вимі (Царськ. — Уварова N 48);
• книзі малих Пророків поч. XVI ст., Лен. п. б. (F. 1. N 3);
• службовій мінеї бібліотеки Успенського собору (Російський Історичний музей) N 18 (пергамент поч. XV ст.);
• бібліотечних книгах Архіву Міністерства Іноземних справ 69 (XV—XVI ст.ст.).

• 
  Устьсисольсько-Карамзінський список (Держ. публічна бібліотека ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, відділ рукописів, F. IV, № 712, табл. 8
• 
  Яренский список (Держ. публічна бібліотека ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, відділ рукописів, F. IV, № 712, табл. 6
• 
  Приблизна дешифровка тексту Устьсисольсько-Карамзінського списку
• 
  Абур. Форма літер у ⅩⅣ столітті.
• 
  Сучасна стилізація літери Рей під Times New Roman.

Анбур (U+1350—U+137F) додано до стандарту Юнікоду в червні 2014 із виданням версії 7.0.

• Мови народів Росії в Інтернеті — Абур [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Давня пермська абетка www.omniglot.com [Архівовано 1 березня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
• Заявка (автор — Майкл Еверсон на включення давньопермської писемності в Юнікод [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.](англ.)
• Литкін В. І. Древнепермский язык. М., 1952 (рос.)
• Литкін В. І. Историческая грамматика коми языка. ч. 1. Сыктывкар, 1957 (рос.)
• Сперанский М. Н. «Тайнопись в юго-славянских и русских памятниках письма». Л., 1929 (рос.)
• Шабаш А. В. «История криптографии», Ч. 1. М., 2002. ISBN 5-85438-043-9 (рос.)
• Черепнин Л. В. «Русская палеография». М., 1956 (рос.)
• Стефановская азбука Анбур Стефана Пермского — Коми Зыряна Лов [Архівовано 19 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)