|
Вулиця Матейка (Львів)
Вулиця Матейка — вулиця у Галицькому районі міста Львова[5][6], неподалік від історичного центру. Сполучає вулиці Листопадового Чину та Крушельницької, вздовж верхньої частини парку імені Івана Франка. Прилучаються вулиці Івана Вакарчука та Ірини Фаріон[7]. НазваВулицю названо 1885 року на честь польського художника Яна Матейка[8], і з того часу, за винятком періоду німецької окупації, коли вулиця мала назву Номаденштрассе, її назва не змінювалася[9]. ЗабудоваУ забудові вулиці Матейка переважають історизм, пізнє необароко, а будівля готелю «Дністер» зведена у 1980-х роках в стилі радянського конструктивізму[10]. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[4]. № 2 — власна триповерхова вілла архітектора Альфреда Каменобродського, збудована у 1880—1881 роках. У міжвоєнний період у будинку працював ординаторський лікарський пункт 12-го району м. Львова[11]. Тут у 1945—1974 роках мешкав Дмитро Похилевич — відомий український історик-славіст, доктор історичних наук, професор, викладач Львівського університету[12]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 633-м[4]. № 4. Вілла Потуліцьких — вілла-палац споруджена у 1891—1894 роках за проєктом розробленим у бюро будівельної фірми Івана Левинського за участі архітектора Яна Кудельського у стилі пізнього необароко. Першими власниками будинку були граф Францішек Потуліцький та його дружина Францішка з Бадені Потуліцька. Наприкінці 1900 року будинок придбав граф Станіслав Вишньовський. На замовлення нового власника у 1901 році на південній межі парцелі добудовується стайня з возівнею та помешкання фірмана за проєктом архітектора Карела Боубліка. У травні 1903 року віллу набув польський вчений, ректор Львівського університету Леон Пінінський. Пінінський залишався її власником до своєї смерті в 1938 році[13][14]. В часи німецької окупації Львова у маєтку містився Інститут праці на Сході, що займався питаннями примусової праці остарбайтерів на теренах Третього Рейху[15]. Після другої світової війни будинок певний час використовували як палац урочистих подій, згодом його передали Національній академії наук України, де розмістили Західний науковий центр НАН України і МОН України[14]. 23 серпня 2024 року, в будинку відкрили музей українського художника, дослідника української історії та етнографії Володимира Патика.[16] Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 168-м[4]. № 6. Прем'єр-готель «Дністер» — будівля готелю споруджена на початку 1980-х років за проєктом архітекторів Анатолія Консулова, Людмили Нівіною та Ярослава Мастила у стилі радянського конструктивізму. На місці будівництва готелю наприкінці XIX століття розташовувались павільйони, в яких художники Ян Стика та Войцех Коссак із помічниками малювали фрагменти Рацлавицької панорами, які згодом вмонтували у спеціально збудованому павільйоні-ротонді Стрийського парку на загальній крайовій виставці, що проходила у Львові 1894 року. У 1950-х—1960-х роках розташовувався спортмайданчик профтехучилища № 12[17]. Нещодавно номери готелю було повністю відреставровано: нині це зовсім новий інтер'єр, в якому поєднались модернізм та класика, продумана система освітлення та клімат-контролю[18]. № 8 — триповерхова кам'яниця споруджена у 1893—1894 роках для архітектора Вінцента Равського-молодшого за його власним проєктом у стилі пізнього необароко[19]. На початку XX століття в будинку мешкали власник нафтової свердловини та торгової фірми «Станіслав Богуш & Ска» (гуртовий продаж нафти) у Бориславі[20] Станіслав Богуш[21]; депутат IX каденції Галицького сейму, власник будинку цього граф Стефан Коморовський[22]; службовець VI Департаменту Галицького Намісництва (фінансово-розрахункові питання)[23], член львівського товариства «Академічна читальня»[24] доктор Ромуальд Шавловський[25]. У міжвоєнний період в будинку працював єврейський торговельний ліцей, директором якого був Г. Бухсганг[26]. У 1950-х роках тут містилося ремісниче училище № 5[27], у 1960-х—1970-х роках — профтехучилище № 12 та майстерня з ремонту комплексів «Онега», нині в будинку міститься Львівська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»[19]. Адміністративний будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 169-м[4]. ТранспортЧастина вулиці біля готелю «Дністер» перекрита для руху автомобілів за винятком машин, які їдуть до готелю. Частина — від вулиці Ірини Фаріон до вулиці Крушельницької має односторонній рух, а від середини 1960-х років активно використовується для тролейбусного руху. Станом на жовтень 2020 року частково вулицею Матейка курсують тролейбусні маршрути № 22, 29, 30, 32, а також низка автобусних маршрутів[2]. 17 січня 2018 року, міська комісія з безпеки дорожнього руху ухвалила рішення щодо зміни схеми руху транспорту на трьох вулицях та площі Шашкевича біля Органного залу й готелю «Дністер». Так рух транспорту по вул. Матейка на ділянці від вул. Івана Вакарчука до Ірини Фаріон розвернули в протилежний бік — у напрямку до вул. Вакарчука, а сама вул. Вакарчука стала односторонньою в напрямку до вул. Устияновича[28]. Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
