|
Городецька культура
Городецька культура або культура городищ «рогожної кераміки» — археологічна культура залізної доби. Існувала у 700 року до н. е. — 500 року н. е... Названа за розкопаному у 1898 році Василем Городцовим Городецькому городищу біля міста Спаськ-Рязанський. ПоширенняБула поширена у середньому й нижньому плині Оки, у долині річок Мокша й Цна та Середнього Поволжя. У Подонні займала верхів'я до впливу річки Вороніж. На заході за водорозділом з горішньою Окою межувала з верхньоокською культурою балтського народу голядь. На півночі межувала з дяківською культурою угро-фінського народу меря. Городецька культура склалася на основі місцевих культур бронзової доби за участі племен абашевської культури й зрубної культури. Племена городецької культури були беспосередніми пращурами мордви Середнього Поволжя. Поселення й могильникиПредставлена невеликими укріпленими родовими поселеннями, рідше — селищами, жертовниками, на пізньому етапі — і могильниками переважно з трупопокладеннями (за іншими даними могильники невідомі). На поселеннях відкриті землянки, напівземлянки, наземні житла. Поселення мають невеликий культурний шар, переважно. з фрагментами посуду. ВиробиХарактерні залізні вироби. Особливість культури - кераміка з відбитками рогожі й тканини, гладка груба. У пізніший час кераміка лощена. ГосподаркаКомплексне господарство: поряд із землеробством й скотарством важливе значення мали полювання й рибальство. Підтримувало торгівлю зі скіфами, племенами дяківської культури, з Покам'ям. Культура у Пензенській областіТривала у області від 500 року до Р.Х. до 150-300 року після Р.Х.. У Пензенській області була поширена у лісові зоні - на півночі й центрі області. Найдослідженіші городища: Ахунське (Пензенський район) й Катеринівське (Лунінський район). Джерела
|
||||||||
