Середньодніпровська культура
Середньодніпро́вська культу́ра — археологічна культура бронзової доби. Датується радіовуглецевим методом 3200—2300 рр до н. е. Була поширена на території сточища середньої і верхньої течії Дніпра і Десни. Вважається, що її носіями були прибулі з заходу ранні племена культури шнурової кераміки. Виділена В. Городцовим на початку 20 сторіччя. Головними знахідками середньодніпровської культури є
Житла племен Середньодніпровської культури — наземні хати. Племена середньодніпровської культури займалися хліборобством, скотарством (між знахідками — кістки рогатої худоби, свиней і коней) і мисливством. РозподілЯк вказує назва, вона була зосереджена в середній течії Дніпра і є одночасною з останньою фазою, а потім спадкоємицею індоєвропейської ямної культури , а також останньої фази трипільської культури . Географічно середньодніпровська культура стоїть безпосередньо за територією, яку займає культура кулястих амфор (південно-східна), і, починаючись трохи пізніше і триваючи трохи довше, в іншому вона їй одночасна. Фатьяново -баланівська культура , у свою чергу, вважається східним продовженням середньодніпровської культури. Пам'ятки середньодніпровської культуриНайкраще досліджені в Україні місця поселень Середньодніпровської культури — Ісковщина біля Канева, а також Пекарі та Княжа Гора. Пам'ятки раннього етапуДолинка, Новоселки, Мокіївка, Гамарня, Яблунівка, Деренковець, Іванівка, Беркозівка, Зеленки, Липовець, Бурти, Кагарлик, Забара, Грищенці, Шандра, Городище. Пам'ятки середнього етапу
Пам'ятки пізнього етапуДомантове, Пекарі, Канів, Трахтемирів, Зарубинці, Козинці, Бортничи, Селище-5, Старосілля, Завалівка, Євминка, Погорелівка, Мар'янівка, Новоселки, Коритне, Шуляки, Дубрівка, Мокіївка, Медвин, Хирівка, Деренковець, Будківка, Нетеребки, Іванівка, Ємчиха, Зеленки, Гамарня, Гамарня-Яблунівка, Потік, Моства.[1] Джерела та література
|