Лассі Петро Петрович

Лассі Петро Петрович
Народження	29 вересня 1678(1678-09-29)[1]  Killeedyd, Glenquind, Лімерик, Манстер
Смерть	19 квітня 1751(1751-04-19) (72 роки)  Рига, Російська імперія
Країна	Ірландія
Звання	генерал-фельдмаршал
Командування	Ліфляндська губернія
Війни / битви	Війна двох королів, Війна Аугсбурзької ліги, Велика турецька війна, Велика Північна війна, Битва під Нарвою, Битва при Гуммельсгофі, Облога Тарту (1704), Облога Гродна, Облога Биховаd, Полтавська битва, Siege of Rigad, Rysshärjningarnad, Прутський похід, Courland Crisisd, Війна за польську спадщину 1733—1735, Облога Гданська, Rhine Campaign (1735)d, Російсько-турецька війна, Siege of Azovd і Російсько-шведська війна 1741—1743
Діти	Франц Моріц фон Лассі, Helena Countess von Laccyd і Katharina Maria Eleonora Countess von Lacyd
Нагороди
Лассі Петро Петрович у Вікісховищі

Лассі Петро Петрович (англ. Pierce Edmond de Lacy; ірл. Peadar de Lása; 30 жовтня 1678, Кілліді, Ірландське королівство — 19 квітня 1751, Рига, Ліфляндська губернія, Російська імперія) — ірландський аристократ, полководець, російський генерал-фельдмаршал (1736), граф Священної Римської імперії, батько австрійського фельдмаршала Франца Моріца фон Лассі.

Походив з давнього нормандського аристократичного роду^[2]. В юності як прихильник короля Якова II вступив до армії якобітів і взяв участь у Війні двох королів, після поразки Стюартів виїхав до Франції. До 1697 року служив у французькій армії, а в 1697—1700 роках служив в австрійській армії.

У 1700 році разом з австрійським герцогом де Круа вступив на службу до московського царя Петра I, брав участь у битві під Нарвою^[3].

Із 1701 року — капітан у корпусі фельдмаршала Шереметєва, брав участь у битві при Гуммельсгофі і взятті Дерпта. Із 1705 року — майор, із 1706 року — підполковник, із 1707 року — полковник. Із 1708 року — командир Сибірського піхотного полку, учасник Полтавської битви 1709 року (під час битви був важко поранений)^[3].

Учасник взяття Риги (1710) і Прутського походу (1711). Із 1711 року — бригадир. У 1719 році на чолі військового загону висадився неподалік Стокгольма і пограбував околиці шведської столиці. Із 1720 року — генерал-поручник.

У 1723—1725 роках — член Військової колегії. Із 1727 року — губернатор Ліфляндії.

Під час Війни за польську спадщину командував російськими військами у Польщі. У 1734 році після облоги взяв Данциг (Гданськ). У 1735 році на чолі російської армії здійснив похід до Рейну на допомогу імператору Священної Римської імперії Карлу VI в його боротьбі з Францією^[4]. За успішні бойові дії в 1736 році був удостоєний звання генерал-фельдмаршала.

Взяв активну участь у російсько-турецькій війні 1735—1739 років. У 1736 році після короткої облоги взяв турецьку фортецю Азов^[5]. У 1737 році з військом перейшов Сиваш і вторнувся в Крим, де розбив війська кримського хана.

Під час російсько-шведської війни 1741—1743 років — головнокомандувач російської армії. Після успішного завершення війни — ліфляндський генерал-губернатор. Помер і похований у Ризі.

• Орден Андрія Первозванного (Російська імперія)
• Орден Святого Олександра Невського (Російська імперія)
• Орден Білого Орла (Річ Посполита)

• Бантыш-Каменский Д. Н. 12-й генерал-фельдмаршал граф Ласси // Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. В 4 частях. Репринтное воспроизведение издания 1840 года. Часть 1–2. — Пушкино: Культура, 1991. — 620 с. — ISBN 5-7158-0002-1.
• Ласси, Петр Петрович // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
• Bellingari, Edward de. The roll of the house of Lacy: pedigrees, military memoirs and synoptical history of the ancient and illustrious family of De Lacy, from the earliest times, in all its branches, to the present day. Full notices on allied families and a memoir of the Brownes (Camas). Waverly Press, Baltimore (MD) 1928.