Лужанка (село)

село Лужанка
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Болградський район
Тер. громада	Тарутинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA51060170080051368
Облікова картка	Лужанка
Основні дані
Засноване	1830
Населення	423
Територія	850 км²
Густота населення	497.650 осіб/км²
Поштовий індекс	68555
Телефонний код	+380 4847
Географічні дані
Географічні координати	46°2′39″ пн. ш. 29°11′27″ сх. д. / 46.04417° пн. ш. 29.19083° сх. д.
Водойми	р. Киргіж-Китай
Відстань до; обласного центру	222 км
Відстань до; районного центру	30.7 км
Місцева влада
Адреса ради	68555, с.Рівне, пл.Перемоги, 3
Сільський голова	Урумогло Марія Дмитрівна
Карта
	Лужанка
	Лужанка
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лужанка.

Лужа́нка (у минулому: Село № 14, Кацбах) — село Тарутинської селищної громади в Болградському районі Одеської області в Україні. Засноване свого часу німецькими колоністами. Відстань до центру громади становить понад 30 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Історія

За даними 1859 року у німецькій колонії Кацбах (Аляга) Аккерманського повіту Бессарабської області мешало 763 осіб (412 чоловічої статі та 351 — жіночої), налічувалось 71 дворове господарство, існували лютеранський молитовний будинок та сільське училище^[1].

Станом на 1886 рік у німецькій колонії Малоярославецької волості мешало 1048 осіб, налічувалось 125 дворових господарств, існували молитовний будинок, школа, лавка^[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 888 осіб (436 чоловічої статі та 452 — жіночої), з яких 858 — протестантської віри^[3].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 341 особа, з яких 163 чоловіки та 178 жінок.^[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 421 особа.^[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[6]

Мова	Відсоток
болгарська	66,90 %
російська	20,57 %
гагаузька	6,38 %
українська	4,49 %
молдовська	1,42 %
інші	0,24 %

Видатні люди

У селі народилися:

Василюк Михайло Деонисійович (1942—1991) — бандурист.
Гриневецький Сергій Рафаїлович (нар.25 вересня 1957) — український політик, депутат Верховної Ради 3-го та 6-го скликань, голова Одеської облдержадміністрації (1998–2005).

Примітки

↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 333)
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-7. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

Джерела

Історія міст та сіл України, Том Одеська область, стор. 750—751 (рос.)

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 333)

[2] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[3] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-7. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[населення_1989-4] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

[населення_2001-5] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

[населення_2001_мова-6] Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]