Share to:

 

Мошорине

село Мошорине
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Кропивницький район
Тер. громада Суботцівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA35040310150099475 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Мошорине 
Основні дані
Засноване до 1752 р.
Населення 1600
Площа 8,043 км²
Густота населення 254,26 осіб/км²
Поштовий індекс 27453
Телефонний код +380 5233
Географічні дані
Географічні координати 48°36′57″ пн. ш. 32°43′19″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
120 м
Водойми р. Бешка
Місцева влада
Карта
Мошорине. Карта розташування: Україна
Мошорине
Мошорине
Мошорине. Карта розташування: Кіровоградська область
Мошорине
Мошорине
Мапа
Мапа

CMNS: Мошорине у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мошо́рине (від слсрб. Мошорін) — село в Україні, у Суботцівській сільській громаді Кіровоградської області. Населення становить 1600 осіб.

Історія

Село було засноване сербськими переселенцями у сeредині XVIII століття , та назване ймовірно на честь сербського села Мошорин , звідки переселенці могли походити.

сільський пейзаж

У 17521764 роках тут існувала 16 рота новосербського Гусарського полку (кінного). Інші назви села: Некрасівський шанець, Мошарін, Дмитрівка, Мошорин (сербський аналог — Мошорин).

Станом на 1772 рік, у шанці Мошориному існувала дерев'яна однопрестольна Воздвиженська церква, священиком якої з 1771 року був Іоан Богданович. На той час в шанці нараховувався 121 двір. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню.[1]

гранітний верстовий стовп XVIII століття знайдений у Мошориному (тепер знаходиться у Знам'янці)

Станом на 1886 рік, у селі, центрі Мошоринської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 3359 осіб, налічувалось 536 дворових господарств, існували православна церква, школа та 9 лавок[2].

У часи Голодомору-геноциду 1932-1933 загинуло щонайменше 26 жителів села [3]. За спогадами місцевої жительки Олени Єрмоленко (1913-2002): «1933-го щодня коли йшла з роботи, бачила як коло дороги з колгоспу лежали люди : дорослі , старі , малі, у яких після здуття потріскалися животи , а з тріщин текла рідина».

За спогадами Олени Єрмоленко (1913-2002) після боїв під час Другої світової війни «корови стояли по чрево у крові» (вся земля довкола була у крові загиблих солдат).

Також у селі народились три Герої Радянського Союзу - Михайло Маляренко, Федір Кобець та Олексій Кива.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2284 особи, з яких 952 чоловіки та 1332 жінки.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2039 осіб.[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 94,03 %
російська 3,18 %
молдовська 1,52 %
вірменська 0,68 %
білоруська 0,39 %
польська 0,05 %

Символіка

Затверджена 26 вересня 2013 р. рішенням сесії сільської ради.

Герб

У червоному полі срібна підкова, над нею — два срібні крила відділяють синю хвилясту (у три хвилі) вершину, на якій срібна 8-променева зірка; внизу — зелена база, завершена срібною ламаною (у три злами) вузькою балкою. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.

Срібні крила у верхній частині щита представлені як алегоричне зображення Покрови Пресвятої Богородиці. Срібна восьмипроменева зірка, яка у Православ'ї ще називається зіркою Богородиці, є знаменням Божого провидіння та світлого майбутнього. Срібна підкова у червоному полі символізує козацьке минуле території села та військові поселення, до складу яких воно входило протягом понад 70-и років (Нова Сербія, Чорний гусарський полк, Південні військові поселення). Зелена ввігнута у формі трикутника база внизу щита відображає коріння села — Некрасівський байрак. Срібна ламана балка, що на двох верхніх зламах нагадує форму скель, означає річку Бешку, яка протікає територією села. Також ламана балка утворює стилізований сигль «М» — першу літеру назви села.

Прапор

Квадратне полотнище розділене на п'ять горизонтальних смуг — зелену, білу, червону, білу та зелену (1:1:3:1:1), у центрі червоної смуги — біла підкова.

Відомі люди

саме тут жив автор пісні "Їхав козак за Дунай" (село Припутні зникло через Голодомор і його територія була приєднана до села Мошорине)

Уродженцями села є:

Галерея

Див. також

Примітки

  1. Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церквы и приходы прошедшего XVIII столетия. Вып. 1. — Екатеринослав: Типография Я. М. Чаусского, 1880. — С. 1036—1037, 1041.
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Голодомор 1932-33 рр.: Знам'янський район – боротьба за життя
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання


Вело команда в селі (Рос-агро)

Information related to Мошорине

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya