Організація Договору Південно-Східної Азії

|alt= |image_border=

Організація Договору Південно-Східної Азії
Прапор СЕАТО
Країни-члени СЕАТО
Абревіатура	СЕАТО (англ. SEATO)
Тип	міжурядовий воєнний союз
Засновано	8 вересня 1954
Розпущено	30 червня 1977
Країна	Таїланд
Штаб-квартира	Бангкок, Таїланд
Місце діяльності	Південно-Східна Азія
Членство	8 держав  Австралія  Нова Зеландія  Пакистан (включаючи Східний Пакистан, сьогодні Бангладеш) Філіппіни  Таїланд Франція  Велика Британія США Не члени, перебувають під захистом СЕАТО 3 держави Камбоджа[en] (до 1956)  Кхмерська Республіка (1970–1975)  Південний В'єтнам  Королівство Лаос
Офіційні мови	6 мов англійська урду тайська філіппінська іспанська французька
Бюджет	Разом: US$1.236 трильйона
Вебсайт: seato.int
Організація Договору Південно-Східної Азії у Вікісховищі

СЕАТО (англ. SEATO, фр. OTASE), Організація Договору Південно-Східної Азії (англ. South-East Asia Treaty Organization, фр. Organisation du Traité de l‍ '​Asie du Sud-Est, тай. องค์การสนธิสัญญาป้องกันภูมิภาคเอเชียตะวันออกเฉียงใต้, бенг. সিয়াটো, в'єт. Tổ chức Hiệp ước Đông Nam Á), або Манільський пакт (англ. Manila Pact) — військово-політичний блок країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, що існував з 1955 по 1977 року.

Головним чином створений для блокування подальших комуністичних захоплень у Південно-Східній Азії, SEATO зазвичай вважається невдалим, оскільки внутрішні конфлікти та суперечки перешкоджали загальному використанню військ SEATO; однак культурні та освітні програми, що фінансуються SEATO, залишили тривалий вплив у Південно-Східній Азії. SEATO було розпущено 30 червня 1977 після того, як багато членів втратили інтерес і вийшли.

Договір колективного захисту Південно-Східної Азії (Договір Південно-Східної Азії, англ. Southeast Asia Collective Defense Treaty), або Манільський договір (Манільський пакт) про створення організації СЕАТО підписаний 8 вересня 1954. 2 грудня 1954 ратифікаційну грамоту вніс Таїланд. 1 лютого 1955 його ратифікував Сенат США, а 4 лютого підписав Президент США. У підсумку, 19 лютого 1955 ратифікаційні грамоти внесли всі інші країни, які підписали документ, проте офіційно організація СЕАТО з'явилася в 1956.

У 1959 у СЕАТО з'явилися свої прапор та емблема.

Девіз СЕАТО: єдність, мир, прогрес (англ. Unity, Peace, Progress).

В СЕАТО входили:

•  Австралія
•  Велика Британія
•  Нова Зеландія
•  Пакистан (до 1973)
• США
•  Таїланд (до 1975)
• Філіппіни
• Франція (до 1974).

Партнерами СЕАТО по діалогу були:

•  Південна Корея (відправляла війська до В'єтнаму),
•  Південний В'єтнам (на момент підписання договору входив у Французький Союз разом з Камбоджею, у 1975 Республіка В'єтнам припинила своє існування).

Середній розмір внесків до цивільного та військового бюджетів між 1958 і 1973^[1]:

• Сполучені Штати: 24%
• Сполучене Королівство: 16%
• Франція: 13.5%
• Австралія: 13.5%
• Пакистан: 8%
• Філіппіни: 8%
• Таїланд: 8%
• Нова Зеландія: 8%

Генеральні секретарі СЕАТО:

Ім'я	Країна	Від	До
Пот Сарасін[en]	Таїланд	5 вересня 1957	22 вересня 1958
Вільям Ворт[en] (в.о.)	Австралія	22 вересня 1957	10 січня 1958
Пот Сарасін[en]	Таїланд	10 січня 1958	13 грудня 1963
Вільям Ворт[en] (в.о.)	Австралія	13 грудня 1963	19 лютого 1964
Контхі Суфамонгкхон[de]	Таїланд	19 лютого 1964	1 липня 1965
Хесус М. Варґас[en]	Філіппіни	1 липня 1965	5 вересня 1972
Сунтхорн Хонгладаром[th; de]	Таїланд	5 вересня 1972	30 червня 1977

Блок підтримав втручання США в війну у В'єтнамі, але вже незабаром після початку активного втручання (1965) в організації стали виявлятися ознаки кризи, пов'язаної із загостренням протиріч між її учасниками, а пізніше почався процесом ослаблення міжнародної напруженості.

З моменту підписання договору зацікавленість Франції постійно зменшувалася — з 1965 перестала брати участь у сесіях Ради, потім відмовилася від участі у військовій діяльності СЕАТО, а в 1973 заявила про припинення з 30 червня 1974 фінансової участі в організації, таким чином остаточно покинувши лави її членів.

Зацікавленість у членстві Великої Британії в СЕАТО була більшою, однак стала знижуватися після надання незалежності Малайї в 1957, створення в 1963 з Малайї, Сінгапуру, Сабаху (Північного Борнео) та Сараваку Федерації Малайзії, але, особливо, після індонезійсько-малайзійського конфлікту 1963—1966.

Окрім спільної військової підготовки, країни-учасниці SEATO працювали над покращенням спільних соціально-економічних питань^[2]. Така діяльність контролювалася Комітетом інформації, культури, освіти та трудової діяльності СЕАТО і стала одним із найбільших успіхів СЕАТО.^[2]

Хоча державний секретар Джон Фостер Даллес вважав SEATO важливим елементом зовнішньої політики США в Азії, історики вважають Манільський пакт провалом, і цей пакт рідко згадується в підручниках з історії^[3].

На початку 1970-х постало питання про розпуск організації. Пакистан вийшов у 1973 після того, як Східний Пакистан відокремився і став Бангладеш 16 грудня 1971^[4]. Південний В'єтнам зазнав поразки у війні та був анексований Північним В'єтнамом, а Франція припинила фінансову підтримку в 1975^[5], і рада SEATO погодилася на поступове припинення діяльності організації^[6]. Після останнього навчання 20 лютого 1976 організація була офіційно розпущена 30 червня 1977 під час адміністрації Картера^[5]. Незважаючи на розпуск СЕАТО, його основний договір про колективну оборону залишається в силі^[7].

• АНЗЮК
• АНЗЮС (Тихоокеанський пакт безпеки)
• НАТО
• ОАД
• СЕНТО (Багдадський пакт)
• Війна у В'єтнамі
• Громадянська війна в Лаосі
• Громадянська війна в Камбоджі

• Велика Радянська енциклопедія, видання третє, М., стор 476. ^{[неавторитетне джерело]}
• Мерзляков Н. С. СЕАТО, М, 1958. ^{[неавторитетне джерело]}
• Радянський енциклопедичний словник. ^{[неавторитетне джерело]}
• Klaus Brollinger: NATO, CENTO, SEATO, OAS: imperialistische Paktsysteme, Berlin 1964. (нім.) ^{[неавторитетне джерело]}
• Dreisbach, Kai (2004). USA und ASEAN. Amerikanische Aussenpolitik und regionale Kooperation in Südostasien vom Vietnamkrieg bis zur Asienkrise (нім.). Wissenschaftlicher Verlag. ISBN 3-88476-656-2.
• Herman Kinder og Verner Hilgemann. Munksgaards atlas verdenshistorie bind 2. Munksgaard, 1991:239. (дан.)
• Thorsten Thurèn, Kold krig og fredelig sameksistens.Munksgaard, 1978:158. (дан.)
• Wah Kin Chin, Suryadinata Leo. Michael, Leifer Selected Works on Southeast Asia. (англ.)
• Blaxland, John C. (2006). Strategic Cousins: Australian and Canadian Expeditionary Forces and the British and American Empires. McGill-Queen's University Press. ISBN 978-0-7735-3035-5.
• Boyer, Paul; Clark, Clifford Jr.; Kett, Joseph; Salisbury, Neal; Sitkoff, Harvard; Woloch, Nancy (2007). The Enduring Vision: A History of the American People (вид. 6th AP). Houghton Mifflin. ISBN 978-0-618-80163-3.
• Brands, Henry W. Jr. (May 1987). From ANZUS to SEATO: United States Strategic Policy towards Australia and New Zealand, 1952–1954. The International History Review. 9 (2): 250—270. doi:10.1080/07075332.1987.9640442.
• Campbell, John (2010). Pistols at Dawn: Two Hundred Years of Political Rivalry from Pitt and Fox to Blair and Brown. London: Vintage. ISBN 978-1-84595-091-0. OCLC 489636152.
• Franklin, John K. (2006). The Hollow Pact: Pacific Security and the Southeast Asia Treaty Organization. ISBN 978-0-542-91563-5.
• Grenville, John; Wasserstein, Bernard, ред. (2001). The Major International Treaties of the Twentieth Century: A History and Guide with Texts. Taylor & Francis. ISBN 978-0-415-14125-3.
• Hearden, Patrick J., ред. (1990). Vietnam: Four American Perspectives. Purdue University Press. ISBN 978-1-55753-003-5.
• Hoiberg, Dale; Ramchandani, Indu (2000). Students' Britannica India, Volume Five. Encyclopædia Britannica (India). ISBN 978-0-85229-760-5.
• Jillson, Cal (2009). American Government: Political Development and Institutional Change. Taylor & Francis. ISBN 978-0-415-99570-2.
• Leifer, Michael (2005). Chin Kin Wah, Leo Suryadinata (ред.). Michael Leifer: Selected Works on Southeast Asia. Institute of Southeast Asian Studies. ISBN 978-981-230-270-0.
• Maga, Timothy P. (2010). The Complete Idiot's Guide to the Vietnam War, 2nd Edition. Penguin. ISBN 978-1-61564-040-9.
• Ooi, Keat Gin, ред. (2004). Southeast Asia: A Historical Encyclopedia, From Angkor Wat to East Timor, Volume 2. ABC-CLIO. ISBN 978-1-57607-770-2.
• Page, Melvin E., ред. (2003). Colonialism: An International Social, Cultural, and Political Encyclopedia. ABC-CLIO. ISBN 978-1-57607-335-3.
• Stephens, Alan (1995). Going Solo: The Royal Australian Air Force, 1946–1971. Australian Govt. Pub. Service. ISBN 978-0-644-42803-3.
• Tarling, Nicholas (1992). The Cambridge History of Southeast Asia: Volume 2. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-35506-3.
• Weiner, Tim (2008). Legacy of Ashes: The History of the CIA. Random House Digital. ISBN 978-0-307-38900-8.

• В. Ю. Крушинський. Організація договору Південно-Східної Азії// Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

• Копія тексту Договору про колективну оборону Південно-Східної Азії (Манільський договір); 8 вересня 1954, від Yale Law School (англ.)
• Seidler: Die SEATO. Dresden 2004 (Hausarbeit) (нім.)
• rulers.org (англ.)
• Big Picture: Southeast Asia Treaty Organization (SEATO) Nations доступний для вільного завантаження з Інтернет-архіву [більше] (англ.)