Псалом 69 (у масоретській нумерації — 70) — 69-й псалом із Книги псалмів. Латиною псалом відомий відомий своїм інципітом «Deus, in adiutorium meum intende». Цілий псалом практично ідентичний заключним віршам псалма 39. Перший вірш псалма 70 став вхідною літургійною молитвою кожної години Літургії годин.
Ego vero egenus et pauper sum ; Deus adjuva me. Adjutor meus et liberator meus es tu. Domine ne moreris
Я ж бідний та нужденний; о Боже, поспішись до мене! Ти — моя поміч й мій визволитель; о Господи, не забарися!
Літургійне використання
Юдаїзм
Псалом 70 традиційно читається у воєнний час.
Католицька церква
Перший вірш цього псалма: «Deus, in adiutorium meum intende» («О Боже, рятуй мене»), разом з відповіддю: «Domine ad adjuvandum me festina» («O Господи, мені на допомогу поспішися!»), формують вступну молитву до кожної години римського, монастирського та амброзійського бревіаріїв, за винятком останніх трьох днів Страсного тижня і молитви за померлими. У той час, коли ці молитви говорять або співають, всі присутні роблять хресне знамення.[5]
Використання у музиці
Початок псалому 70 був часто покладений на музику як стандартна фраза для відкриття Літургії годин, особливо як музична частина для вечірніх Богослужінь. Клаудіо Монтеверді написав музичний твір з шести частин для оркестра як вступну частину «Vespro della Beata Vergine», який був опублікований у 1610 році. Монтеверді використав доопрацьовану версію вступу до «Токкати» своєї опери «Орфей», написану для двох корнетів, трьох тромбонів, струнних інструментів і генерал-баса.[6] Венгам описує твір як «заклик до уваги» та «твір, блиск якого лише збігається з зухвалістю його концепції».[7]