Симптоми COVID-19

Симптоми коронавірусної хвороби 2019 різноманітні, залежать від тяжкості клінічного перебігу.^[1][2] Загальними симптомами коронавірусної хвороби 2019 є головний біль, втрата нюху та смаку, закладеність носа та нежить, кашель, біль у м'язах, біль у горлі, гарячка, діарея та утруднене дихання.^[3] Люди з однією і тією ж інфекцією можуть мати різні симптоми, і їхні симптоми можуть змінюватися з плином часу. Виявлено три загальні групи симптомів: одна група симптомів дихання з кашлем, мокротою, задишкою та гарячкою; група симптомів опорно-рухового апарату з болями в м'язах і суглобах, головним болем та втомою; група симптомів травлення з болями в животі, блювотою та діареєю.^[3] У людей які раніше не мали захворювань вуха, носа та горла, втрата смаку^[en] у поєднанні з втратою нюху, пов'язана з коронавірусною хворобою 2019.^[4]

Із людей, у яких проявляються симптоми, у 81 % розвиваються лише легкі та помірні симптоми (до легкої пневмонії), тоді як у 14 % розвиваються тяжкі симптоми (задишка, гіпоксія або більше 50 % ураження легенів при візуалізації), а 5 % пацієнтів страждають критичними симптомами (дихальна недостатність, шок або порушення функцій низки органів^[en]).^[5] Принаймні у третини людей, інфікованих вірусом, жодного разу не проявлялися помітні симптоми.^[6][7] Ці безсимптомні^[en] носії, здебільшого, не роблять тести і можуть несвідомо поширювати хворобу.^{[7][8][9][10]} Інші інфіковані люди, у котрих згодом розвиваються симптоми які називаються «передсимптоматичними», та що дуже слабко проявляються, також можуть бути активними поширювачами вірусу.^[10]

Як це часто буває з інфекціями, існує затримка між моментом, коли людина вперше заразилася, і появою перших симптомів. Середня затримка при COVID-19 становить чотири-п'ять днів.^[11] Більшість симптоматичних інфікованих людей відчувають симптоми протягом двох-семи днів після контакту, і майже всі відчують принаймні один симптом протягом 12 днів.^[11][12]

Більшість людей одужує після гострої фази захворювання. Однак деякі люди (понад половина когорти молодих пацієнтів, ізольованих удома^[13][14]) продовжують відчувати цілу низку наслідків, як-от перевтома, протягом кількох місяців після одужання (такий стан називається постковідний синдром); спостерігається тривале ураження органів. Розпочаті багаторічні дослідження для подальшого вивчення довгострокових наслідків захворювання.^[15]

Деякі симптоми COVID-19 можуть бути відносно неспецифічними; найпоширеніші симптоми — це гарячка, сухий кашель і втома.^[1][16] Серед тих, у кого з'являються симптоми, приблизно кожен п'ятий може серйозно захворіти і у нього може бути утруднене дихання. Екстрені симптоми охоплюють утруднення дихання, постійний біль у грудях або тиск, раптову сплутаність свідомості, утруднення при ходьбі та посиніння обличчя або губ; за наявності цих симптомів рекомендується негайне звернення до лікаря.^[1] Подальший розвиток хвороби може призвести до ускладнень, зокрема пневмонії, гострого респіраторного дистрес-синдрому, сепсису, септичного шоку та ниркової недостатності.

Деякі симптоми зазвичай проявляються раніше, ніж інші. У серпні 2020 року науковці з Університету Південної Каліфорнії повідомили про «ймовірний» порядок появи первинних симптомів захворювання COVID-19 у вигляді гарячки, що супроводжується кашлем і болями в м'язах, і що нудота та блювота зазвичай, з'являються перед діареєю.^[17] Це контрастує з найпоширенішим розвитком грипу, коли зазвичай спочатку розвивається кашель, а пізніше — гарячка.^[17] Попри те, що урядові органи охорони здоров'я, переважно, рекомендують 14-денну ізоляцію, спостерігаючи за розвитком симптомів,^[18] є обмежені докази того, що симптоми можуть розвинутися у деяких пацієнтів пізніше ніж через 14 днів після інфікування.^[19]

Типовими системними симптомами є перевтома та м'язові й суглобові болі. Деякі люди відчувають біль у горлі.^[1][2][16]

Є одним з найпоширеніших симптомів у пацієнтів з COVID-19. Однак її відсутність при первинному скринінгу не виключає COVID-19. Гарячка в перший тиждень захворювання на коронавірусну хворобу 2019 є частиною природної імунної відповіді організму; однак, якщо хвороба йде з гіперцитокінемію, гарячка не допомагає боротися із хворобою. Станом на вересень 2020 року мало досліджень було зосереджено на тому, як інтенсивність гарячки пов'язана із перебігом захворювання.^[20]

Систематичний огляд у червні 2020 року повідомив про поширеність гарячки у 75–81 % випадків.^[2] Станом на липень 2020 року Європейський центр з профілактики та контролю захворюваності (ЄЦКЗ) повідомив, що частота прояву гарячки становить ~45 %.^[3]

Систематичний огляд у червні 2020 року повідомив про поширеність втоми у 27–35 % випадків, м'язового болю у 14–19 % випадків, ангіни у 10–14 % випадків.^[2] Станом на липень 2020 року ЄЦКЗ повідомив про рівень поширеності м'язової слабкості (астенії) на рівні ~63 %, м'язового болю (міалгії) на рівні ~63 % та ангіни на рівні ~53 %.^[3]

Кашель — ще один типовий симптом COVID-19, який може бути або сухим, або продуктивним кашлем.^[2]

Деякі симптоми, такі як утруднене дихання, частіше зустрічаються у пацієнтів, яким потрібна госпіталізація.^[1] Задишка, як правило, розвивається на пізнішому етапі хвороби.

Респіраторні ускладнення можуть включати пневмонію та гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС).^{[21][22][23][24]}

Станом на липень 2020 року Європейський центр з профілактики та контролю захворюваності повідомляв про поширеність носової непрохідності на рівні ~68 %, кашлю на рівні ~63 % та ринореї на рівні ~60 %.^[3] Систематичний огляд у червні 2020 року повідомив про поширеність сухого кашлю на рівні 54–61 % та продуктивного кашлю на рівні 22–28 %.^[2]

Серцево-судинні ускладнення можуть включати серцеву недостатність, аритмії, запалення серця та тромби^[en].^{[25][26][27][28][29]}

Гіпертонія, як видається, найпоширеніший фактор ризику пошкодження міокарда при захворюванні COVID-19. Її було виявлено у 58 % осіб із ураженнями серця в недавньому мета-аналізі Zou et al.^[30]

Кілька випадків гострого міокардиту, пов'язаного з COVID-19, були описані у всьому світі та діагностуються різними способами. Зважаючи на серологічні дослідження, у багатьох пацієнтів виявлено лейкоцитоз з нейтрофілією та лімфопенією. Біомаркери серця тропонін та N-кінцевий (NT)-прогормон BNP (NT-proBNP) були підвищені. Подібним чином рівень маркерів, пов'язаних із запаленням, таких як С-реактивний білок (CRP), D-димер, IL-6, прокальцитонін, були значно підвищені, що свідчить про запальний процес в організмі. Результати електрокардіограми були різними і коливалися від синусової тахікардії, піднесення сегмента ST, інверсії зубців Т та депресії ST.^[31] В одному випадку вірусні частинки були помічені в інтерстиціальній клітині, а в іншому випадку повідомлялося про позитивність SARS-CoV-2 RT-PCR у серцевій тканині, що свідчить про пряме вірусне ураження міокарда.^[32][33] Ендоміокардіальна біопсія [ЕМБ] залишається золотим стандартом інвазивної методики діагностики міокардиту; проте через підвищений ризик зараження це не робиться у пацієнтів з COVID-19.

Зв'язування вірусу SARS-CoV-2 через рецептори ACE2, присутні в тканині серця, може бути причиною прямого вірусного ураження, що призводить до міокардиту.^[31] У дослідженні, проведеному під час спалаху тяжкого гострого респіраторного синдрому, РНК вірусу ГРВІ була виявлена при розтині зразків серця у 35 % пацієнтів, які померли від ГРВІ.^[34] Також було відмічено, що вже хворе серце збільшує експресію рецептора АСЕ2 на відміну від здорових людей.^[35] Гіперактивні імунні реакції у пацієнтів з COVID-19 можуть призвести до початку цитокінової бурі. Таке надмірне вивільнення цитокінів може призвести до ураження міокарда.^[31]

Пацієнти з COVID-19 можуть мати неврологічні симптоми, які можна загалом поділити на ураження центральної нервової системи, такі як головний біль, запаморочення, зміна психічного стану та дезорієнтація^[en], а також ураження периферичної нервової системи, такі як аносмія та дисгевзія.^[36] Деякі пацієнти відчувають когнітивну дисфункцію^[en] під назвою «COVID-ний туман», або «COVID-ний туман мозку», що включає втрату пам'яті, неуважність, погану зосередженість або дезорієнтацію.^[37][38] Інші неврологічні прояви охоплюють епілептичні напади, інсульти, енцефаліти та синдром Гієна — Барре (який передбачає втрату рухових функцій).^[39][40]

Станом на липень 2020 року Європейський центр з профілактики та контролю захворюваності (ЄЦКЗ) повідомляв про поширеність головного болю на рівні ~70 %.^[3] Систематичний огляд у червні 2020 року повідомив про поширеність головного болю на рівні 10–16 %.^[2]

У деяких людей COVID-19 спричиняє тимчасову втрату нюху.^[41][42]

Цей симптом, якщо він взагалі є, часто з'являється на початку хвороби.^[41] Повідомляється, що його початок раптовий. Зазвичай нюх нормалізується протягом місяця. Однак у деяких пацієнтів він відновлюється дуже повільно і запахи сприймаються як неприємні або інші, ніж вони були раніше (паросмія), а у деяких людей нюх не повертається принаймні протягом багатьох місяців.^[42] Це нетиповий симптом для інших респіраторних захворювань, тому його використовують для скринінгу на основі симптомів.^[41][42]

Втрата нюху має кілька наслідків. Втрата нюху збільшує ризик харчових отруєнь через неможливість виявити зіпсовану їжу за запахом, і може збільшити небезпеку пожежі через неможливість виявлення диму. Цей симптом також пов'язують з депресією. Якщо запах не повертається, рекомендують проводити тренування нюху^[en].^[42]

Іноді це єдиний симптом, про який повідомляється, що означає, що він має неврологічну основу окремо від закладеності носа. Станом на січень 2021 року вважається, що ці симптоми спричинені інфікуванням клітин^[en], які підтримують і забезпечують поживними речовинами сенсорні нейрони в носі, а не інфекцією самих нейронів. Підтримуючі клітини мають багато рецепторів ACE2 на своїх поверхнях, тоді як нюхові сенсорні нейрони їх не мають. Втрата запаху також може бути наслідком запалення в нюховій цибулині.^[42]

Систематичний огляд у червні 2020 року виявив поширення нюхової дисфункції у 29–54 % людей з COVID-19,^[41] тоді як дослідження у серпні 2020 року за допомогою тесту на ідентифікацію запаху^[en] продемонструвало, що 96 % людей з COVID-19 мали певну нюхову дисфункцію, а 18 % мали загальну втрату нюху.^[42] Ще один систематичний огляд у червні 2020 року повідомив про поширеність гіпосмії на рівні 4–55 %.^[2] Станом на липень 2020 року Європейський центр з профілактики та контролю захворюваності повідомив про поширеність втрати нюху на рівні ~70 %.^[3]

Порушення нюху або смаку частіше зустрічається у молодих людей, і, можливо, через це воно корелює з меншим ризиком медичних ускладнень.^[41]

У деяких людей COVID-19 викликає тимчасові зміни у смаку їжі (дисгевзія або агевзія).^[41][42] Також повідомляється про зміни в хемостезисі^[en], які включають хімічно викликані відчуття, такі як гострота. Станом на січень 2021 року механізм виникнення смакових та хемостезичні симптомів був недостатньо вивчені.^[42]

Систематичний огляд у червні 2020 року виявив поширення смакової дисфункції на рівні 24–54 % у людей з COVID-19.^[41] Інший систематичний огляд у червні 2020 року повідомив про поширеність гіпогевзії^[en] на рівні 1–8 %.^[2] Станом на липень 2020 року Європейський центр з профілактики та контролю захворюваності повідомляв про рівень поширеності смакової дисфункції на рівні ~54 %.^[3]

Інші неврологічні симптоми загалом є рідкісними, але можуть вразити половину пацієнтів, які госпіталізовані з тяжким перебігом COVID-19. Деякі повідомлення про симптоми включають делірій, інсульт, крововилив у мозок, втрату пам'яті, психоз, ураження периферичних нервів, тривогу та посттравматичний стресовий розлад. У багатьох випадках неврологічні симптоми корелюють із пошкодженням кровопостачання мозку або енцефалітом, який у деяких випадках може прогресувати до гострого розсіяного енцефаломієліту. Повідомлялося про інсульти у молодих людей без традиційних факторів ризику.^[43]

Станом на вересень 2020 року було невідомо, чи ці симптоми були викликані прямим зараженням клітин мозку або надмірною стимуляцією імунної системи.^[43]

Систематичний огляд у червні 2020 року повідомив про поширеність запаморочення на рівні 6–16 %, сплутаності свідомості на рівні 7–15 %, атаксії на рівні 0–2 %.^[2]

Сверблячий висип при COVID у 61-річної жінки. Спостерігаються невеликі еритематозні плями.

Подібні до обморожень^[en] ураження у пацієнта з коронавірусною інфекцією.

Інші симптоми рідше зустрічаються у людей з COVID-19. Деякі люди відчувають шлунково-кишкові симптоми^[en], такі як втрата апетиту, діарея, нудота або блювання.^[1][44] Систематичний огляд у червні 2020 року повідомив про поширеність діареї на рівні 8–12 % та нудоти на рівні 3–10 %.^[2]

Менш поширені симптоми включають озноб, кровохаркання, діарею та висип.^[16] Так звані «COVID-ні пальці» — рожеві до фіолетових вузлики, що виникають на руках і ногах. Ці ураження, схожі на обморожень^[en], часто виникають лише у молодих пацієнтів і не з'являються до пізньої стадії хвороби або в період одужання.^[45] Деякі генетичні поліморфізми (у гені «TREX1») були пов'язані з сприйнятливістю до розвитку COVID-них пальців.^[46] Систематичний огляд у червні 2020 року повідомив про поширеність висипу у 0–1 % пацієнтів з COVID-19.^[2]

Приблизно у 20–30 % людей з COVID-19 спостерігається підвищений рівень печінкових ферментів^[en], що свідчить про ураження печінки.^[47][48]

Ускладнення включають поліорганну недостатність, септичний шок і смерть.^{[21][22][23][24]}

Після інфікування у дітей може розвинутися багатосистемний запальний синдром, який також називають дитячим багатосистемним запальним синдромом. Він має симптоми, подібні до хвороби Кавасакі, які можуть бути фатальними.^[49][50][51]

Деякі ранні дослідження показують, що 10-20 % людей з COVID-19 відчуватимуть симптоми тривалістю більше місяця.^[52][53] Більшість тих, хто був госпіталізований з тяжкою формою захворювання, повідомляє про тривалі проблеми, зокрема втому та задишку.^[54] Близько 5-10 % пацієнтів, госпіталізованих, прогресують до тяжкого або критичного перебігу захворювання, разом із пневмонією та гострою дихальною недостатністю.^[55]

За різними обставинами, легені є органами, які найбільше страждають від COVID-19.^[56] У людей, котрі потребують госпіталізації, до 98 % комп'ютерних томографій показують аномалії легенів після 28 днів хвороби, навіть якщо у них клінічно покращується стан.^[57]

Люди похилого віку з важкими фоновими захворюваннями, тривалим перебуванням у відділенні інтенсивної терапії або курінням частіше мають довготривалі наслідки, зокрема легеневий фіброз.^[58] В цілому, приблизно у однієї третини досліджених через чотири тижні були виявлені фіброз легенів або знижена функція легенів, виміряна методом дифузійної спроможністі окису вуглецю^[en], навіть у безсимптомних людей, але цей показник покращувався з часом.^[56]

• Вірусні захворювання
• Симптоматична терапія
• Симптом