Шатору
Шатору́ (фр. Châteauroux) — місто та муніципалітет у Франції, у регіоні Центр — Долина Луари, адміністративний центр департаменту Ендр. Населення — 45 521 особа (2011)[2]. Місто розташоване на річці Ендр на відстані[3] близько 240 км на південь від Парижа, 125 км на південь від Орлеана. Шатору — транспортний вузол між Парижем і Тулузою, тут проходить автошлях та залізниця. Основна промисловість — сільськогосподарське машинобудування, виробництво автодеталей, тютюнових виробів, харчова і меблебудівна промисловості. ІсторіяПопередня назва міста та місцевісті — Деол і бере початок у 4 ст. н. е. Назва Шатору походить від замку, збудованого 937 року місцевим вельможею Раулем де Ларжем, володарем місцевості Деол. Останній нащадок роду Деолів помер 1176 року після повернення з Хрестового походу. Під час Столітньої війни з Англією замок був захоплений на спалений разом із містом навколо нього. 1498 року замок і місто стало центром повіту. Нові володарі замку і місцевості будували тут мануфактури і ткацькі фабрики, був збудований шлях між Парижем і Тулузою. Після Французької революції місто стає комуною і столицею департаменту. 1863 року збудовано тютюнову фабрику та пивоварню. Перед Другою світовою війною у 1936 р. в місті відкритий військовий аеропорт. У 1951—1967 роках тут розташовувалася американська військова база. Відомі жителі міста
ДемографіяДинаміка населення (Cassini[4] і INSEE[5] ): Розподіл населення за віком та статтю (2006)[6]:
Економіка2010 року серед 29 499 осіб працездатного віку (15—64 років) 21 241 була активною, 8258 — неактивними (показник активності 72,0%, у 1999 році було 71,7%). З 21 241 активної мешканців працювало 18 060 осіб (9057 чоловіків та 9003 жінки), безробітними було 3181 (1578 чоловіків та 1603 жінки). Серед 8258 неактивних 2517 осіб було учнями чи студентами, 2879 — пенсіонерами, 2862 були неактивними з інших причин[7]. У 2010 році в муніципалітеті числилось 22404 оподатковані домогосподарства, у яких проживали 45733,0 особи, медіана доходів виносила 16 874 євро на одного особоспоживача[8] Див. такожПримітки
Посилання
|