Шатро

Шатро́ — легке, розбірне, переважно конусоподібне житло з тканини, шкіри, великий намет^[1]. Шатро є (під різними назвами) національним житлом багатьох кочових народів.

Слово «шатро» (д.-рус. шатьръ, шатеръ, шаторъ, біл. шацёр, рос. шатёр) запозичене з тюркських мов: пор. каз. та ногайськ. шатыр, уйг., тат., алт., азерб. та туркмен. чадыр, шорське шадыр, тур. çadir, дав.-тюрк. čadir, čačir, čašir, čatir. До тюркських мов це слово потрапило з перської, де čadar значить «намет», «заслін» (звідси також «чадра»). Воно споріднене з дав.-інд. chattram («заслін»)^[2].

Шатро згадують у Старому Заповіті (староцерк.-слов. куща). У євреїв до побудування постійного храму місцем для відправи релігійних обрядів слугувало велике шатро — скинія (грец. σκηνή являє собою кальку івр. מִשְכָּן).

• Юрта — шатро кочових і напівосілих народів Центральної та Середньої Азії
• Вігвам — житло північноамериканських індіанців алгонкінів
• Тіпі — намет кочових індіанців Великих рівнин
• Чум — переносне житло у деяких народів Півночі Росії
• Туарезьке шатро — національне житло північноафриканських туарегів

• Слово «сцена» походить від scaena (scēna) — латинської адаптації грецького слова σκηνή («шатро», «намет»)^[3]. У давньогрецькому театрі словом σκηνή, скене звалося приміщення за сценою (первісно шатро), де перевдягалися актори (у той час як сама сцена звалася προσκήνιον, проскеніон — «переднамеття»).
• Назва гірського масиву Чатир-Даг буквально означає «Шатро-Гора».

• Шатро (архітектура)
• Шатровий стиль

• Шатро // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 213. — ISBN 978-966-7407-83-4.