SMS Graudenz

«Ґрауденц»
SMS Graudenz

Німецький легкий крейсер «Ґрауденц». Перша світова війна
Служба
Тип/клас	легкий крейсер типу «Ґрауденц»
Держава прапора	Німецька імперія Королівство Італія
Належність	Імператорські військово-морські сили Німеччини Королівські військово-морські сили Італії
На честь	міста Ґрауденц
Корабельня	Kaiserliche Werft Kiel, Кіль
Замовлено	1911
Закладено	1912
Спущено на воду	25 жовтня 1913
Введено в експлуатацію	10 серпня 1914
На службі	1914–1920
Статус	1938 року списаний на брухт
Бойовий досвід	Перша світова війна Рейд на Ярмут Рейд на Скарборо, Гартлпул і Вітбі Бій при Доггер-банці Битва на Балтійському морі * Бій у Ризькій затоці
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	4 912 тонн (стандартна), 6 382 тонни (повна)
Довжина	142,7 м (загальна)
Ширина	13,8 м
Осадка	5,75 м
Бронювання	Палуба: 80 мм Бойова рубка: 75 мм
Технічні дані
Рухова установка	2 парових турбіни 12 парових котлів
Гвинти	2 гвинти
Потужність	26 000 к.с.
Швидкість	27,5 вузлів (50,9 км/год)
Дальність плавання	5 500 миль (10 200 км) (на 12 вузлах)
Екіпаж	385 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія	12 × 105-мм гармат SK L/45
Торпедно-мінне озброєння	2 × 500-мм торпедних апарати

«Ґрауденц» (нім. SMS Graudenz) — військовий корабель, легкий крейсер, головний у своєму типі, Імперського флоту Німеччини. Перший корабель, названий на честь прусського міста Грауденц. Брав участь у боях Першої світової війни. Після війни за репараціями передано Італії та перейменовано на «Анкона».

«Ґрауденц» був закладений 1912 року на верфі німецької компанії Kaiserliche Werft Kiel у Кілі. 25 жовтня 1913 року він був спущений на воду, а 10 серпня 1914 року увійшов до складу Імперського флоту Німеччини.

Історія

Першою бойовою операцією за участю «Ґрауденца» став рейд на Ярмут 3 листопада 1914 року. Разом з крейсерами «Кольберг» і «Штрассбург» він був частиною передової групи прикриття лінійних крейсерів I розвідувальної групи контрадмірала Франца фон Гіппера. Бомбардування пройшло без інцидентів, але на зворотному шляху броненосний крейсер «Йорк» підірвався на німецькій міні біля Вільгельмсгафена і затонув. 15—16 грудня 1914 року крейсер також брав участь у рейді на Скарборо, Гартлпул і Вітбі. Після завершення бомбардування англійських міст німці почали відступати, хоча британські сили рушили на перехоплення. «Грауденц», «Штральзунд», «Страсбург» і дві флотилії міноносців пройшли між двома британськими ескадрами. У густому тумані, який зменшив видимість до менш ніж 4000 ярдів (3700 м), був помічений лише «Штральзунд», хоча й лише на мить. Німці змогли використати погану погоду для прикриття свого відступу. «Грауденц» знову став прикриттям I розвідувальної групи в ході бойового виходу до Доггер-банки 24 січня 1915. У подальшій битві при Доггер-банці був потоплений великий панцерний крейсер «Блюхер».

Докладніше: Битва на Балтійському морі (1914—1918) та Бій у Ризькій затоці

У липні 1915 року німецьке морське командування запланувало операцію прориву в Ризьку затоку з метою знищення російських морських сил, що базувалися в цьому регіоні. Для цього виділялося ударне угруповання флоту під командуванням віцеадмірала Шмідта, що складалося з 7 старих лінійних кораблів, 6 крейсерів, 24 ескадрених міноносців і міноносців, 1 мінного загороджувача, 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 проривачів мінних загороджень^{[Прим. 1]}^[1]. Для прикриття цього формування до Фінської затоки висувалося з'єднання Флоту відкритого моря віцеадмірала Гіппера з 8 лінійних кораблів, 3 лінійних крейсерів, 4 крейсерів, 32 ескадрених міноносців, 13 тральщиків^{[Прим. 2]}^[2]. Маючи більш ніж дворазову перевагу над російським флотом, це угруповання кайзерівського флоту мало завдання не допустити прориву головних сил Балтійського флоту з Фінської затоки у відкрите море. Крім того, крейсери мали обстріляти споруди на острові Утьо (південніше Або-Аландського архіпелагу), де базувався ряд російських кораблів^[3].

26 липня (8 серпня) німці здійснили першу спробу прориву в акваторію затоки, проте, вона скінчилася повним провалом. Внаслідок підриву на мінах німці втратили два тральщики, а крейсер «Тетіс» і один міноносець отримали важкі пошкодження, тому німецьке командування наказало припинило тралення фарватеру і відвело сили прориву з Ірбенської протоки^[1]^[2].

3 (18) серпня, провівши перегрупування сил, німецькі тральщики під прикриттям лінійних кораблів, крейсерів і ескадрених міноносців розпочали другу спробу тралення фарватеру. Російські кораблі здійснювали артилерійське прикриття мінних загороджень. До 19 серпня кайзерівському флоту силами «Нассау» і «Позен», чотирьох легких крейсерів під прикриттям 31 міноносця вдалося, подолавши усі перешкоди, увійти до Ризької затоки^[4]. Російським кораблям під прикриттям мінних загороджень і берегових батарей довелося відступити в Моонзунд^[5]. Між кораблями сталися швидкоплинні сутички, в яких був потоплений канонерський човен «Сивуч»^[6], а «Кореєць» викинувся на берег і наступного дня був підірваний своїм особовим складом^[1]^[2].

Незважаючи на досягнутий успіх, німецькому командуванню не вдалося виконати завдання належним чином. Продовжувала існувати мінна небезпека, зріс ризик нападу підводних човнів противника, до того ж вранці 19 серпня торпедою атаки англійського підводного човна E1 Ноеля Лоренса був пошкоджений новітній лінійний крейсер «Мольтке»^[7]. Усі ці фактори вплинули на рішення адмірала Шмідта залишити Ризьку затоку 21 серпня і повернутися у вихідне положення^[1]^[2].

Див. також

Примітки

Виноски

↑ Угруповання віцеадмірала Шмідта: 7 лінійних кораблів («Брауншвейг», «Ельзас», «Віттельсбах», «Веттін», «Мекленбург», «Швабен», «Церінген»), 6 крейсерів («Рун», «Принц Генріх», «Аугсбург», «Бремен», «Любек» і «Тетіс»), 24 ескадрених міноносці та міноносці, 1 мінний загороджувач «Дойчлянд», 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 проривачі мінних загороджень.
↑ 8 лінійних кораблів «Нассау», «Рейнланд», «Вестфален», «Позен», «Остфрізланд», «Тюрінген», «Ольденбург», «Гельґоланд», 3 лінійні крейсери «Зейдліц», «Мольтке» і «Фон дер Танн», 4 крейсери «Ґрауденц», «Піллау», «Регенсбург» і «Штральзунд»

Джерела

↑ ^а ^б ^в ^г Моонзундская (Ирбенская) операция 1915 г. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 7 січня 2020.
↑ ^а ^б ^в ^г История Первой мировой войны 1914—1918 гг. / Кампания 1915 г. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 січня 2020.
↑ Г. Ролльман. Война на Балтийском море, стр. 210.
↑ Halpern, 1995, с. 197.
↑ БОИ В РИЖСКОМ ЗАЛИВЕ В АВГУСТЕ 1915 ГОДА. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 10 січня 2020.
↑ 6 августа 1915 г. Бой канонерской лодки «Сивуч». Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.
↑ Halsey, Francis Whiting (1920). History of the World War. Ten. New York: Funk & Wagnalls Company. pp. 35–37

Посилання

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: SMS Graudenz

Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regia Marina 1930—1945. Barnsley: Seaforth. ISBN 978-1-84832-115-1.
Gerhard Koop/Klaus-Peter Schmolke, Kleine Kreuzer 1903—1918, Bremen- bis Cöln-Klasse, Band 12 Schiffsklassen und Schiffstypen der deutschen Marine, Bernard & Graefe Verlag München, 2004, ISBN 3-7637-6252-3

Німеччина Італія Війна Перша світова війна Військова техніка Морська справа

[1] Угруповання віцеадмірала Шмідта: 7 лінійних кораблів («Брауншвейг», «Ельзас», «Віттельсбах», «Веттін», «Мекленбург», «Швабен», «Церінген»), 6 крейсерів («Рун», «Принц Генріх», «Аугсбург», «Бремен», «Любек» і «Тетіс»), 24 ескадрених міноносці та міноносці, 1 мінний загороджувач «Дойчлянд», 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 проривачі мінних загороджень.

[3] 8 лінійних кораблів «Нассау», «Рейнланд», «Вестфален», «Позен», «Остфрізланд», «Тюрінген», «Ольденбург», «Гельґоланд», 3 лінійні крейсери «Зейдліц», «Мольтке» і «Фон дер Танн», 4 крейсери «Ґрауденц», «Піллау», «Регенсбург» і «Штральзунд»

[encyclopedia.mil.ru-2] а ^б ^в ^г Моонзундская (Ирбенская) операция 1915 г. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 7 січня 2020.

[История._1915-4] а ^б ^в ^г История Первой мировой войны 1914—1918 гг. / Кампания 1915 г. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 січня 2020.

[5] Г. Ролльман. Война на Балтийском море, стр. 210.

[FOOTNOTEHalpern1995197-6] Halpern, 1995, с. 197.

[wunderwafe-7] БОИ В РИЖСКОМ ЗАЛИВЕ В АВГУСТЕ 1915 ГОДА. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 10 січня 2020.

[8] 6 августа 1915 г. Бой канонерской лодки «Сивуч». Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.

[9] Halsey, Francis Whiting (1920). History of the World War. Ten. New York: Funk & Wagnalls Company. pp. 35–37

[Прим. 1]

[1]

[Прим. 2]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]