Крістін Вакон народилася у 1962 році в Мангеттені, Нью-Йорк. Вона є донькою Франсуази Форестьє і видатного американського фотографа Джона Вакона[en][1]. У 1983 році закінчила Браунський університет, де під час навчання познайомилася з Тоддом Гейнсом і Баррі Еллсуортом. Разом, вони створили у 1987 році Apparatus Productions, некомерційну компанію, діяльність якою була спрямована на створення анти-голлівудсьої продукції і яка курувала виробництво семи фільмів протягом п'яти наступних років.
Крістін Вакон зі своєю колегою продюсером Памелою Коффлер в даний час працюють в Killer Films[en], яка була створена ними в 1996 році. Компанія відзначила свій 10-річний ювілей у 2005 році і був удостоєна ретроспективи в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку[3].
Крістін Вакон спродюсувала дебютний фільм Тодда Гейнса «Отрута», який отримав Гран-прі журі Кінофестивалю «Санденс», а також його наступні фільм «Оксамитова золота жила» (англ.Velvet Goldmine) про епоху британського глем-року, який передавався наприкінці 1990-х на відеокасеті з рук в руки[4] та «Керол» (2015). Також вона продюсувала такі легендарні фільми як «Далеко від раю» (англ.Far from Heaven), «Хлопці не плачуть» (англ.Boys don't cry), «Фото за годину» (англ.One hour photo), «Мене там немає» (англ.I am not there), «Я стріляла в Енді Ворхола» (англ.I Shot Andy Warhol) та ін.
Особисте життя
Крістін Вакон і її партнерка, художниця Марлін Маккарті, мешкають в Іст-Віллідж у Нью-Йорку та виховують доньку Гатрі. Восени 2009 року Вакон увійшла в ремісію після боротьби з раком молочної залози[1][5].
Покоління (2011) • Loxoro (2012) • Роздягни мене (2013) • Mondial 2010 (2014) • Сан Крістобаль (2015) • Мами у вогні (2016) • Моя сестра лесбійка (2017) • Три сантиметри (2018) • Ентропія (2019)
.jpg)
