Отрута
англ. Poison
Жанр	фантастична драма / жахи
Режисер	Тодд Гейнс
Продюсер	Крістін Вакон
Сценарист	Тодд Гейнс
У головних ролях	Едіт Мікс Ларрі Максвелл Сьюзен Норман
Оператор	Маріза Альберті
Композитор	Джеймс Беннетт
Художник	Сара Столлман
Кінокомпанія	Killer Films
Дистриб'ютор	Zeitgeist Filmsd
Тривалість	85 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	1991
Дата виходу	січень 1991 (Санденс) 5 квітня 1991 (США)
Кошторис	$250 000
Касові збори	$787 280[1]
IMDb	ID 0102687
Рейтинг	MPAA: / IMDb:

«Отрута» (англ. Poison) — американський фільм-драма 1991 року, повнометражний режисерський дебют Тодда Гейнса. Три історії про аутсайдерів, секс і насильство, одна з яких (про тюремний роман) натхненна прозою Жана Жене. Фільм отримав премію «Тедді» Берлінського кінофестивалю, Гран-прі журі на фестивалі Санденс . Дебютну роботу Гейнса критика зараховує до найяскравіших і самобутніх проявів New Queer Cinema^[2].

Сюжет фільму складається з трьох історій, дії яких відбуваються у 1980-х, 1950-х і 1940-х роках^[3]:

• «Герой» (Hero) — історія семирічного хлопчика Річі, який застрелив власного батька і полетів геть. Епізод знято як псевдодокументальний фільм-розслідування з серією інтерв'ю з «фігурантами» справи, що знають Річі (рідними, однокласниками, шкільними вчителями).
• «Жах» (Horror) — історія дослідника людської сексуальності, що став жертвою власного експерименту, перетворившись на виродка-вбивцю. Епізод знято в манері малобюджетного науково-фантастичного кіно 1950-х років.
• «Гомо» (Homo) — історія злодія-гомосексуала, що потрапив до в'язниці, і про його одержимість іншим ув'язненим, знайомим йому ще по інтернату для малолітніх злочинців. Епізод створено за мотивами прози Жана Жене і витримано у двох колірних гамах: приглушені темні тюремні епізоди поєднуються з яскравими сонячними флешбеками про життя в інтернаті.

Дебютний фільм Тодда Гейнса «Отрута» складається з трьох сюжетно не пов'язаних між собою новел, об'єднаних загальною темою знедоленості. При цьому стрічку побудовано так, що усі три історії викладаються паралельно: окремі фрагменти кожної історії чергуються. Усі новели разюче відрізняються за стилістикою. Перша є псевдодокументальним телефільмом, друга пародіює малобюджетну післявоєнну кінофантастику, третя посилає до кінодосліджень Жана Жене. У кожному епізоді так чи інакше присутні гомосексуальні мотиви. Найрадикальніше вони проявлені в новелі «Гомо», в основі якої лежать романи Жене (в першу чергу «Щоденник злодія»). Хоча прямі оповідні зв'язки між сегментами відсутні, на їхню внутрішню спорідненість натякає ретельно продуманий монтаж^[4].

У історичній перспективі «Отрута» сприймається як рефлексія відносно епідемії СНІДу, яка поглинула американську гей-спільноту наприкінці 1980-х, а також неоднозначної реакції на неї рейганівської Америки. Серед жертв цієї епідемії був і бойфренд режисера, Джеймс Лайонс, що виконав у фільмі одну з головних ролей і брав участь у його монтажі^[2]. Рецензуючи фільм у 1991 році, Дж. Гоберман назвав «Отруту» «можливо, найжорсткішим, тривожиним і найменш компромісним», кіновисловлюванням про епідемію^[5].

Короткі сцени одностатевого сексу, присутні в «Гомо», прирекли фільм на найжорсткіший прокатний рейтинг NC-17. Праві кола американського істеблішменту були обурені, що державний грант (всього $25 тис.) було витрачено на фінансування подібної «непристойності». Дехто іронічно називав режисера «Фелліні феляції»^[2]. Проте, фестивальна доля стрічки Тодда Гейнса склалася вдало: режисер було удостоєно Гран-прі журі кінофестивалю «Санденс» і премії «Тедді» на Берлінаре.

• Отрута на сайті IMDb (англ.) (станом на 30.03.2016)
• Poison на сайті Box Office Mojo (англ.)
• Poison на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
• Poison на сайті Metacritic (англ.)