Населення Північної Македонії. Чисельність населення країни 2015 року становила 2,096 млн осіб (146-те місце у світі)[1]. Чисельність македонців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 11,55 ‰ (170-те місце у світі), смертність — 9,08 ‰ (67-ме місце у світі), природний приріст — 0,2 % (184-те місце у світі) .
Природний рух
Відтворення
Народжуваність у Північній Македонії, станом на 2015 рік, дорівнює 11,55 ‰ (170-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,6 дитини на одну жінку (180-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 40,2 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 26,2 року (оцінка на 2011 рік)[1].
Смертність у Північній Македонії 2015 року становила 9,08 ‰ (67-ме місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,2 % (184-те місце у світі)[1].
Природний рух населення Північної Македонії в 1947—2012 роках[2]
Середній вік населення Північної Македонії становить 37,5 року (65-те місце у світі): для чоловіків — 36,4, для жінок — 38,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 76,02 року (90-те місце у світі), для чоловіків — 73,44 року, для жінок — 78,79 року[1].
діти віком до 14 років — 17,48 % (189 719 чоловіків, 176 751 жінка);
молодь віком 15—24 роки — 13,88 % (150 048 чоловіків, 140 834 жінки);
дорослі віком 25—54 роки — 43,69 % (464 811 чоловіків, 450 914 жінок);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 12,21 % (125 327 чоловіків, 130 617 жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 12,74 % (114 357 чоловіків, 152 637 жінок)[1].
Шлюбність — розлучуваність
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 7,2; коефіцієнт розлучуваності — 0,8; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 11 (дані за 2011 рік)[5][6]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 28,6 року, жінки — 25,8 року, загалом — 27,2 року (дані за 2014 рік)[7].
Розселення
Густота населення країни 2015 року становила 82,4 особи/км² (125-те місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно, утворені міські райони приваблюють для проживання значну частину населення.
Північна Македонія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 57,1 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,11 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Скоп'є (столиця) — 503,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,48 ‰ (135-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Біженці й вимушені переселенці
Станом на 2016 рік, до країни прибуло 477,9 тис. біженців з Сирії[1].
Головні етноси країни: македонці — 64,2 % (1,3 млн осіб), албанці — 25,2 % (509 тис. осіб), турки — 3,9 % (77,9 тис. осіб), цигани — 2,7 % (53,9 тис. осіб), серби — 1,8 % (35,9 тис. осіб), боснійці — 0,84 % (17 тис. осіб), аромуни — 0,48 % (9,7 тис. осіб), інші — 1,04 % (21 тис. осіб) (оціночні дані за 2002 рік)[1][9].
Македонці — південнослов'янськийнарод, що виник в результаті асиміляції стародавнього населення Балканського півострова (античні македонці, іллірійці, фракійці тощо) південними слов'янами.
Етнічні меншини, 2002 рік
Розселення албанців, 2002 рік
Особливістю демографічної ситуації в Македонії є перевищення народжуваності албанської частини населення над слов'янською, що характерно взагалі для мусульманських меншин у багатьох державах світу. Однак в останні роки народжуваність албанців падає більш швидкими темпами: у 2005 кількість породіль-албанок становило 30,8 % загального числа жінок, що народили дітей, тоді як в 2001 даний показник сягав майже 40 %.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: македонське православ'я — 64,8 %, інші течії християнства — 0,4 %, іслам — 33,3 %, не визначились — 1,5 % (станом на 2002 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 97,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 98,8 % — серед чоловіків, 96,8 % — серед жінок[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2012 рік).
Забезпеченість лікарями у країні на рівні 2,62 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 4,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,5 % ВВП країни (79-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 7,7 ‰ (156-те місце у світі); хлопчиків — 7,96 ‰, дівчаток — 7,42 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 8 випадків на 100 тис. народжень (153-тє місце у світі)[1].
2013 року зареєстровано 200 хворих на СНІД (126-те місце у світі), це 0,01 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (131-ше місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (106-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 20,8 % (92-ге місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,3 % (оцінка на 2011 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,8 % населення в містах і 98,9 % в сільській місцевості; загалом 99,4 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 97,2 %, в сільській місцевості — 82,6 %, загалом по країні — 90,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2007 рік, дорівнює 1,03 км³ на рік, або 502 тонни на одного мешканця на рік: з яких 21 % припадає на побутові, 67 % — на промислові, 12 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 41,4 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 24 %; частка осіб похилого віку — 17,4 %, або 5,7 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2011 року перебувало 30,4 % населення країни[1].
Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,2 %, верхній дециль — 34,5 % (станом на 2009 рік)[1].
Станом на 2016 рік, уся країна електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,475 млн унікальних інтернет-користувачів (121-ше місце у світі), що становило 70,4 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 961,900 осіб (145-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 18,3 %; промисловість і будівництво — 29,1 %; сфера послуг — 52,6 % (станом на 2014 рік)[1]. 16,78 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (6 % загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 26,9 % працездатного населення, 2014 року — 28 % (181-ше місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 53,1 %, серед юнаків — 52 %, серед дівчат — 55 % (4-те місце у світі)[1].
Головний перевалочний пункт для південно-східноазійського героїну та гашишу, наркотрафіку південноамериканського кокаїну до Європи; відмивання грошей залишається великою проблемою через перенасичення національної економіки готівковими коштами[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У цьому випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
