Ре́квієм (лат. Missa pro defunctis або лат. Missa defunctorum) — траурна заупокійна меса в римо-католицькій церкві, а також музичний жанр, написаний у формі і на тексти заупокійної меси. Оскільки традиційно в католицькій церкві богослужіння велося латинською мовою, текст Реквієму, за винятком Kyrie eleison також складений латиною. Саме слово «Реквієм» дослівно означає «спокій» і походить від початкових слів вступу (Introit) — Requiem æternam dona eis, Domine («Вічний спокій даруй їм, Господи»), що походить з апокрифічної 4-ї книги Єздри. В православних церквах подібною за значенням є панахида, проте остання значно відрізняється від реквієму за формою.

Католицька заупокійна меса відрізняється від звичайної меси виключенням низки урочистих частин, таких як Gloria, Credo, та Alleluia та додаванням частини Dies Irae. Згідно з латинським обрядом, Реквієм включає 9 частин:

1. Requiem Æternam
2. Kyrie eleison
3. Градуал
4. Тракт (Absolve Domine)
5. Sequentia (Dies irae)
6. Оферторій (Domine Iesu Christe)
7. Sanctus
8. Agnus Dei
9. Комуніо (Lux aeterna)

У музичних творах структура реквієму зазвичай має 6 основних частин і виглядає так:

1. Інтройт^[1] — Requiem aeternam («Вічний спокій»); Кіріє^[2] — Kyrie eleison («Господи, помилуй»)
2. Секвенція^[1] — Dies Irae, «День гніву»)
3. Оферторій^[2] — Domine Iesu Christe, «Господи Ісусе»)
4. Санктус^[2] («Sanctus», «Свят»)
5. Бенедіктус^[2] («Benedictus», «Благословен»)
6. Агнус деї^[2] (Agnus Dei, «Агнець Божий»); Комуніо^[1] — Lux aeterna, «Світло вічне»)
   

Перші два рядки тексту Інтройту походять з апокрифічної 4-ї книги Єздри. Наступні (від слів «Te decet hymnus») — з Псалтиря (гл. 64:2-3)

Початковий розділ меси. Єдина частина, яка традиційно співається грецькою мовою.

Секвенція є найоб'ємнішою за текстом, і тому зазвичай розділяється на декілька частин. Наприклад, в «Реквіємі» Моцарта їх 6: Dies irae — Tuba mirum — Rex Tremendae — Recordare — Confutatis — Lacrimosa. Текст секвенції імовірно належить францисканцю Томмазо да Челано (XIII століття).

(Повний текст…)

В католицькій месі оферторій — це час принесення дарів Богові. Під час цієї частини обряду хліб і вина приносяться на вівтар для освячення. Принесення дарів супроводжується піснеспівами. В Реквіємі оферторій містить дві частини — «Domine Jesu Christe» («Господи Ісусе Христе») та «Hostias» («Жертва»).

Включає два розділи — власне Sanctus і Benedictus. Текст Sanctus взятий із двох джерел. Перший рядок походить з книги Ісаї (Іс. 6:3), другий — дещо змінений фрагмент Євангелія від Матвія (Мт. 21:9) Текст Benedictus походить від Євангелія від Луки (Лк. 1:68)

Остання частини ординарію меси. Агнець Божий, принесений у жертву — образ Ісуса Христа, що прийняв на Себе всі гріхи людства. Текст позичений в Євангелії від Івана ([[|Ін.]] 1:29), перші два рядки — дослівно, третій видозмінений.

Комуніо в месі — молитва подяки, що розспівується під час причащання, звідки і походить термін. В реквіємі використовується спів «Lux aeterna» («вічне світло»).

Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2015)

Важливі твори цього жанру кінця XX століття належать Е. Л. Вебберу, К. Пендерецькому, А. Шнітке, Е. Денісову, А. Караманову, В. Сильвестрову, О. Щетинському, В. Артьомову, В. Мартинову, Т. Мансуряну, С. Берінському, О. Сюмаку, Х. В. Хенце.

В «Реквіємі» Е. Л. Веббера подібно як і в його рок-опері «Ісус Христос — суперзірка» відчутний вплив рокової естетики. Неоромантичний «Польський реквієм» К. Пендерецького розширений традиційним польським гімном «Święty Boże». Реквієм А. Шнітке відрізняється використанням типової для цього композитора полістилістики - багатьох алюзій на музику попередніх епох. Реквієм Е. Денісова для солістів, хору і оркестру має нетрадиційну будову, включає, поряд із канонічними латинськими текстами, вірші Ф. Танцера французькою, англійською і німецькою мовами. Реквієм В. Сильвестрова — масштабна композиція нетрадиційної будови для мішаного хору з оркестром, присвячена пам'яті дружини композитора Лариси Бондаренко. Компактний Реквієм О. Щетинського для мішаного хору і струнного оркестру написаний на традиційні латинські тексти, складається з шести частин. Невеличкий Стриптиз-реквієм С. Ярунського є пародією, що поєднує дві традиції — заупокійну месу та Тризну. Акцентована карнавальність композиції висміює концертний, пафосний, танцювальний характер реквіємів, апелює до сміхової культури. Унікальним явищем ХХ століття є реквієм без співу (без хору) Х. В. Хенце для фортепіано, труби і оркестру, де навмисно заплутана послідовність частин.

Також на честь цього музичного шедевру названо один стенд з Химерних пригод ДжоДжо [1] Gold Expirience Requiem або ж скорочено (GER) [2]

• Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
• Холопов Ю. Григорианский хорал [Архівовано 13 серпня 2011 у Wayback Machine.]. Учебное пособие. М., 2008
• Requiem [Архівовано 27 травня 2012 у Wayback Machine.], стаття в Католицькій енциклопедії. NY. 1907–1912
• Б. В. Левик. «Реквием» [Архівовано 21 вересня 2010 у Wayback Machine.], стаття в Музичній енциклопедії

• Реквієм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 312.
• https://en.wikipedia.org/wiki/Golden_Wind_(manga) https://en.wikipedia.org/wiki/JoJo's_Bizarre_Adventure:_Golden_Wind

• Реквієм [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Реквієм // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 472. — 634 с.