|
Æ
Æ, æ — графема, що складається з літер a та e. Початково була лігатурою, що позначала латинський дифтонг, згодом стала повноцінною літерою абеток деяких мов, таких як данська, фарерська, норвезька та ісландська. У складі алфавіту давньоанглійської мови мала назву æsc (ясень, ash tree), що походила від англосаксонської руни ансуз ( Використання Англійська моваВ англійській мові використання лігатури залежить від контесту. У сучасній типографії при технічних проблемах з набором замість æ часто вживається диграф ae. Це є часто некоректним, особливо при наборі іншомовних слів, де æ вважається літерою або торгових марок (напр. Æon Flux, Encyclopædia Britannica). В США проблема з лігатурою в багатьох випадках вирішується спрощеною заміною на e. Проте, з огляду на довгу історію правопису, літера æ інколи використовується задля підкреслення архаїзму чи при цитуванні історичних джерел. Латинська моваВ класичній латинській мові комбінація AE позначає дифтонг ai̯, схожий на довге англійське i, як у слові fine. Як у класичній, так і у сучасній практиці прийнято писати літери окремо, але лігатура використовувалася в середньовічному та ранньому сучасному письмі, в тому числі й через те, що æ спрощувалася в імперський період до простого голосного ɛ. В деяких середньовічних скриптах лігатура спрощувалася до ę, малої літери e з огонеком. Згодом ця форма спростилася до звичайного e через можливий взаємовплив правопису та вимови. Тим не менш, лігатура зараз доволі поширена в літературних книгах та партитурах. Латинський дифтонг з'являвся як у власних словах (де до 2 сторіччя до н. е. записувався як ai), так і в запозиченнях із грецької, де відповідав сполученню αι (альфа йота). У сучасній французькій абетці æ використовується для запису латинських та грецьких запозичень на зразок tænia чи ex æquo. 
 У багатьох західних, північних та північно-західних норвезьких діалектах, а також у деяких західних данських фонема Æ [ɛ] має велике значення: є займенником першої особи однини Я, тобто самостійним словом; на письмі у цих діалектах позначається як Æ. У фарерській вимовляється так само, але пишеться як eg. У західних та південних діалектах Ютландії в данській мові æ /æ/ є означеним артиклем перед словом: «æ hus» (будинок), на відміну від стандартної данської та інших скандинавських діалектів, де означені артиклі постсуфіксальні (данська, шведська, норвезька: huset, ісландська: húsið). Ці діалекти рідко використовуються для письма, але зустрічаються в певній місцевій літературі. Рідше у деяких норвезьких діалектах er (форма теперішнього часу дієслова være, бути) на письмі замінюється на æ, але це не є стандартом. Данська та норвезька «Ӕ» відповідає літері «Ä» у шведській та фінській мовах та абетках. В осетинській мові літеру æ використовували за латинської абетки (1923–38). З того часу мова перейшла на кирилицю з зовнішньо ідентичною літерою (Ӕӕ). Вимовляється як у англійському слові cat. Символ [æ] використовується в МФА для позначення ненапруженого неогубленого голосного переднього ряду низького піднесення, як в англійському слові cat, імовіршіше за все, цей звук у давньоанглійській і позначався відповідною літерою. Кодування
ПриміткиБібліографія
Див. також |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
