|
Š
Š, š — літера розширеного латинського альфабету, утворена буквою S з додаванням гачека, що зазвичай позначає глухий заясенний фрикативний /ʃ/, який відповідає українській кириличній літері ш, і також глухий ретрофлексний фрикативний /ʂ/. Малу літеру š також використовують в американській фонетичній транскрипції та уральській фонетичній абетці. ВживанняВперше символ з'явився у чеській мові в 15 столітті після реформ Яна Гуса («Чеська орфографія»[1]). Звідси 1830 року літера була введена Людевитом Гаєм до альфабету хорватської мови («гаєвиця»)[2], а згодом перейшла до таких мов, як боснійська, чорногорська, словенська, сербська, словацька, латиська, литовська[3], карельська, північносаамська, сорбська та інших. 2007 року також було запроваджено новий альфабет вепської мови, що містила літеру Š. Також š вживається у фінській та естонській мовах, проте лише в запозиченнях. Інколи допускається вживання sh замість š, якщо набрати діакритичний знак технічно неможливо.[4] Серед мов, поширених за межами Європи, š вживається у таких як північноамериканські лакота і шеєнська, а також африканські північна сото та сонгайські. ТранслітераціїЛітера також використовується для передачі латинським альфабетом кириличної ш у системах наукової транслітерації та ISO 9, тобто вживається в латинізаціях української, білоруської, македонської, болгарської, сербської та башкирської мов. Також при траслітерації шумерських та аккадських клинописних текстів літера š використовується для передачі звука [ʃ] або [t͡ʃ]. Відповідно до аккадської орфографії, ця літера передає хеттську фонему [s] та фонему [ʃ] у семітських мовах, позначену літерою шін. Кодування
Див. також
Примітки |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
