|
Бої за Рубіжне, Сєвєродонецьк і Лисичанськ (2014)
Бої за Рубіжне, Сєвєродонецьк і Лисичанськ тривали у травні―липні 2014 року під час війни на сході України. У період 20―24 липня українські сили Антитерористичної операції вибили бойовиків і відновили українську владу у містах. В ході боїв бойовики підірвали або пошкодили вибухами 6 мостів, ще 2 були заміновані. ПередумовиЗ 22 травня 2014 року Лисичанськ перебував під владою бойовиків з маріонеткового утворення «Луганська народна республіка». Перебіг подійБій 22 травня під Рубіжним22 травня відбувся перший бій в Луганській області — бій під Рубіжним. Зранку бойовики підірвали перший міст в Луганській області — пішохідний міст через Сіверський Донець між Привіллям і Старою Краснянкою, неподалік Рубіжного. Підрозділи 2-го батальйону 30-ї механізованої бригади передислоковувалися з сел. Стара Краснянка через Рубіжне до Лисичанська, проте зустріли опір проросійських бойовиків, які займали обладнані позиції на берегу Сіверського Донця в районі Томашовського автомобільного мосту на автошляху Т 1302 на Новодружеськ. Зав'язався бій, внаслідок якого українські війська були змушені відійти. Українські сили втратили загиблими 3 вояка, а також 6 БМП (3 спалені, 3 захоплені противником), вантажівку «Урал», ГАЗ-66 з ЗУ-23-2. 1 червня 2014 року бойовики підірвали Томашовський автомобільний міст через річку Сіверський Донець, розташований на автошляху Т 1302 неподалік залізничного вокзалу м. Рубіжне.[1] 3 червня 2014 року бойовики підірвали однопутний залізничний міст, який зв'язував колишнє підприємство «Лисичанська сода» з промисловим майданчиком, розташованим на іншому боці ріки Сіверський Донець.[2][3] Внаслідок вибуху обвалився один з прольотів мосту. Він став третім підірваним мостом через Сіверський Донець в районі Лисичанска-Сєверодонецька-Рубіжного, починаючи з 22 травня.[4] 6 червня о 4:00 ранку бойовики здійснили вибух на залізничному мості через річку Сіверський Донець між Сєверодонецьком і Рубіжним. На перегоні Насвітевич—Рубіжне сталося два вибухи, при цьому хоча опори і прольоти не обвалилися, і міст візуально виглядав цілим, проте опори були ушкоджені, і рух по мосту був унеможливлений. За оцінкою залізничників, для відновлення знадобиться не менше місяця, проте починати роботи в умовах бойових дій неможливо.[5] 10 липня 2014 під Сіверськом точилися бої за участі 1-го штурмового батальйону 24-ї мехбригади.[6] 19 липня поблизу Лисичанська, рятуючи життя екіпажу, викинув гранату з БТРа солдат 95-ї бригади Владислав Кузнєцов. Вибухом Кузнєцову понівечено кисть правої руки, зазнав численних осколкових поранень. Того дня у бою під Лисичанськом загинули старший лейтенант Максим Савченко і ще 4 десантники 95-ї бригади. Визволення Рубіжного20 липня українська армія увійшла в місто Рубіжне.[7] Місто вважалося стратегічно важливим транспортним вузлом. На 20―21 липня підрозділи Нацгвардії та Збройних сил України проводили операцію з блокування міста, перекриваючи таким чином шляхи постачання зброї та техніки з Росії.[8] РНБО повідомляло, що в результаті боїв в районі Лисичанська, Рубіжного, Сєвєродонецька члени незаконних збройних формувань спробували прорватися з оточеного Лисичанська колоною техніки, повторивши маневр під Слов'янськом, але зустріли опір українських сил і були вимушені повернутися до заблокованого міста. Вони потрапили у вогневий мішок, і як результат, три одиниці техніки бойовиків згоріли на місці. РНБО повідомляло, що українські військові захопили у полон 35 бойовиків, серед яких більшість громадян Росії, зокрема, з Кавказу.[8] У ніч з 20 на 21 липня між містами Сєвєродонецьк та Рубіжним бойовики підірвали автомобільний міст через річку Борова. Підрив відбувся на 157+800 кілометрі автомобільної дороги Р66.[9][10][11][12] Відтоді сполучення між двома стотисячними містами було ускладнене. РНБО повідомляло також, що бойовики замінували ще два мости: міст у Лисичанську поблизу колишнього ВАТ «Лисичанський содовий завод» через річку Сіверський Донець, і міст між Сєверодонецьком і селищем Воєводівка.[13] Визволення СєвєродонецькаВранці 22 липня бойовики на 300—400 автомобілях, викрадених у населення та зі стоянок, під охороною РСЗВ «Град», масово тікали з Лисичанська та Сєвєродонецька[14]. Повідомлялося, що того дня під Сєвєродонецьком на мосту через Сіверський Донець в районі заводу «Пролетарій» бойовиками був обстріляний автобус, який віз біженців до Москви. Один чоловік помер від серцевої недостатності.[15] 22 липня Сєвєродонецьк було визволено.[16][17][18] Того ж дня було розпочато бої за Лисичанськ.[17] Визволення Лисичанська
23 липня комбриг Павло Півоваренко на околиці Сєвєродонецька віддав наказ командиру БТРа Павлу Плужнику увійти до Лисичанська та зайняти оборону. На підтримку рушив танк Макарова та БМП із десантним розрахунком підполковника Василя Спасьонова, бійці Нацгвардії. У танку, в складі якого, крім Макарова були механік Олексій Колян та навідник-оператор Юрій Боштан, було лише 3 кумулятивні снаряди, за 10 хвилин встигли з іншого танка перебрати ще 15 набоїв. Танк, БМП та 30 піхотинців почали входити до міста. БМП пошкодило мінометним обстрілом, танкісти цього не побачили та рушили вглиб Лисичанська. В ході міського бою танкісти знищили ворожий БРДМ та 5 членів проросійських формувань. У ході бою було знищено 4 мінометні розрахунки та снайпера — загалом до 40 бойовиків. Завершивши бій, танкісти повернулися до БМП, там лежав поранений командир із Нацгвардії, два вбитих гвардійця, підполковник Спасьонов ховався обабіч дороги від пострілів ворожого кулемета. У подальшому бою Богдан Макаров був важкопоранений, а тіло Василя Спасьонова знайшли через тиждень.[19][20] У бою за Лисичанськ загинув також Олександр Радієвський, командир 21-ї бригади НГУ.[21] 24 липня о 22:20 над Лисичанськом замайорів український прапор.[22][23][24] 24 липня повідомлялося про підрив мосту через річку Сіверський Донець між Сєвєродонецьком і Лисичанськом.[25][26] Було знищено Павлоградський автомобільний міст. Бій під Смоляниновим23 серпня 2014 року у лісі під Сєверодонецьком відбувся бій російських диверсантів із підрозділом батальйону «Айдар». «Айдар» втратив загиблими 7 вояків. Деякі ЗМІ і організації повідомляли, що диверсанти готували теракт у Харкові. УГСПЛ писала у своєму звіті, що бійці батальйону «Айдар» натрапили на групу диверсантів, запропонувала їм здатись, але вони відкрили вогонь, і в результаті табір диверсантів було ліквідовано, але Айдарівці зазнали втрат у 6 осіб загиблими.[27] Проте 25 серпня СБУ виклала іншу версію подій: 24 серпня було ліквідовано базу російських диверсантів у лісі. Затримання здійснювали батальйони «Айдар», «Чернігів» і підрозділи СБУ. Був затриманий ватажок диверсійної групи — російський військовослужбовець на позивний «Ямал» і його підлеглі — снайпери, автоматники і кулеметник. Саме ця група, за даними СБУ, напередодні здійснила напад на блокпост «Айдару» біля с. Смолянинове. Документи і свідчення затриманих вказували на те, що група готувала напади на підрозділи СБУ і ЗСУ, а також планувала диверсію на об'єктах залізниці. На базі виявили вибухівку, вогнемет Шмель, три РПГ, постріли до гранатометів, патрони і ручні гранати.[28][29][30][31][32][33] 26 грудня 2014 року на опорному пункті поблизу Лисичанська українські бійці виявили та знешкодили диверсійну групу терористів. Бандформування, зі снайпером у складі, намагалося підійти до українських позицій вночі. Військовики вчасно помітили диверсантів, вогнем із автоматичної зброї їх загнано на мінне поле, 11 осіб загинули, ще 2-х полонено.[34] Гуманітарні наслідки29 липня 2014 року українські сапери розмінували міст між Сєвєродонецьком і Лисичанськом, вилучивши при цьому 16 ящиків із тротилом і 100 літрів селітри. Бойовики планували підірвати не тільки покриття мосту, а й дві центральні опори. За словами саперів, характер закладення вибухівки свідчить про те, що міст мінували професіонали: раніше при мінуванні споруд здебільшого використовували промислові й саморобні вибухові речовини, у цьому ж випадку вибухівку було закладено за всіма правилами мінування.[35] 16 серпня у Рубіжному готувалися до Дня прапора.[7] 6 грудня 2016 року було введено в експлуатацію Павлоградський автомобільний міст через Сіверський Донець між Сєвєродонецьком і Лисичанськом.[36] Вартість ремонту склала 1.5 млн євро, більшість коштів виділило представництво Європейського Союзу,[37] майже 100 тис. євро надійшли з бюджету Сєвєродонецька. Загальна довжина мосту — 288 м, ширина — 7 м. Було замінено 2800 м² дорожнього покриття і 900 м² тротуару, відновлено перила і освітлення, було встановлено відеоспостереження.[38][39][40] Генеральним підрядником була фірма «Монолітспецстрой»,[41] роботи з відновлення почалися у грудні 2015 року.[37] 26 жовтня 2017 року було відновлено Томашовський автомобільний міст через Сіверський Донець, розташований на автошляху Т 1302 між Рубіжним і Лисичанськом.[42] Українська влада у 2019 році повідомила, що затримала бойовика, який у 2014 році мінував та підірвав цей міст. На момент затримання йому було 51 рік, він перебував у розшуку з 2014 року. Входив до складу бандформування «Полтинник», і за власним зізнанням, окрім Томашовського мосту, мінував дорогу на м. Соледар, мости у Лисичанську в районі вул. Красна та вул. Пролетарська.[43][44] Втрати
Див. такожВ 2022 році ці міста вдруге стали місцем запеклих боїв російськими загарбниками: Примітки
Матеріали
ПосиланняВідео
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
