Share to:

 

Бідьовка Володимир Анатолійович

Бідьовка Володимир Анатолійович
Народився7 березня 1981(1981-03-07) (43 роки)
Макіївка, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьполітик, журналіст
Знання мовросійська
ЧленствоВерховна Рада України VII скликання
ПосадаГолова Народної ради Донецької Народної Республіки
ПартіяКПУ
Нагороди
Народний депутат України
7-го скликання
КПУ 12 грудня 2012 14 липня 2014

Володимир Анатолійович Бідьовка (нар. 7 березня 1981(19810307)) — колишній український проросійський політик, терорист, український колаборант з Росією. Голова «народної ради» терористичного угруповання ДНР з 19 листопада 2018 року.

Нардеп України VII скликання від КПУ (2012 — 2014). З листопада 2014 року — в так званому «парламенті ДНР», а після «виборів 2018 року» очолив його.

Діяльність

Народився у місті Макіївці Донецької області, має вищу освіту.

Довгий час перебував у Компартії України (її діяльність заборонена в Україні з 16 грудня 2015 року). У березні 2006 — кандидат у нардепи від КПУ, № 246 у списку. На час виборів: помічник-консультант народного депутата.

2010—2012 — депутат Донецької обласної ради від КПУ, секретар Донецького обкому партії і головний редактор газети «Коммунист Донбасса».

У травні 2012 року не підтримував введення смертної кари для вбивць Оксани Макар, попри те, що це суперечило політиці Комуністичної партії України. [1]

2012— 2014 роках — Народний депутат України VII скликання від КПУ, № 18 у списку. На час виборів: 2-й секретар Донецького обласного комітету КПУ. У парламенті входив до фракції КПУ (12.2012-07.2014), був членом Комітету з питань промислової та інвестиційної політики (з грудня 2012).

2013 — координатор від КПУ акцій протесту проти видобутку сланцевого газу в Донецькій області.

На парламентських виборах 2014 року висувався від Компартії до Верховної Ради України, але політсила в парламент не пройшла. Після цього зник на підконтрольній «ДНР» території і 2 листопада 2014 року обраний до «народної ради» ДНР.

2018 року Бідьовка знову був «переобраний» до «парламенту ДНР» від так званої фракції «Донецька республіка».

Санкції

Володимир Бідьовка підтримує дії та політику, які підривають територіальну цілісність, суверенітет та незалежність України та ще більше дестабілізують Україну.[2][3]

З 19 листопада став головою сепаратистської «народної ради» другого скликання при угрупованні «ДНР», за його кандидатуру проголосували 98 «депутатів» зі 100[4], через що він потрапив до санкційного списку Європейського Союзу[5].

Кримінальне переслідування

У вересні 2022 року СБУ повідомила про підозру щодо Володимира Бідьовки в скоєнні кримінального злочину за ч. 2 ст. 28 і ч. 5 ст. 111-1 ККУ(колабораційна діяльність), через проведення «референдуму про приєднання до РФ»[6][7].

Посилання

Примітки

  1. https://youtu.be/k9zXe3n2qkg?si=7Cp5uIQj5IlB8DTa | Володимир Бідьовка не підтримує введення смертної кари для Оксани Макар
  2. БІДЬОВКА Володимир Анатолійович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 20 березня 2023. [Архівовано 2023-03-20 у Wayback Machine.]
  3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  4. Катерина Чурилова (19 листопада 2018). Колишній народний депутат України став головою так званого «парламенту «ДНР». Zaxid.net. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 10 грудня 2018.
  5. ЄС оприлюднив список організаторів "виборів" на Донбасі, проти яких ввів санкції. Українська правда. 10 грудня 2018. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 10 грудня 2018.
  6. Бідьовка Володимир Анатолійович — Фігурант(ка) реєстру зрадників, інформація про зраду | Реєстр Зрадників і ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 29 травня 2024.
  7. СБУ сообщила о подозрениях еще 16 организаторам псевдореферендума РФ на временно оккупированных территориях Донбасса, Херсона и Запорожья. 0564.ua - Сайт города Кривого Рога (рос.). Процитовано 29 травня 2024.
Kembali kehalaman sebelumnya