Мартинюк Адам Іванович

Адам Іванович Мартинюк
10-й Перший заступник Голови Верховної Ради України
11 травня 2010 — 12 грудня 2012
Президент	Віктор Янукович
Прем'єр-міністр	Микола Азаров
Попередник	Лавринович Олександр Володимирович
Наступник	Ігор Калєтнік
8-й Перший заступник Голови Верховної Ради України
11 липня 2006 — 20 вересня 2007
Президент	Віктор Ющенко
Попередник	Мартинюк Адам Іванович
Наступник	Лавринович Олександр Володимирович
7-й Перший заступник Голови Верховної Ради України
18 листопада 2003 — 4 квітня 2006
Президент	Леонід Кучма Віктор Ющенко
Попередник	Васильєв Геннадій Андрійович
Наступник	Мартинюк Адам Іванович
4-й Перший заступник Голови Верховної Ради України
9 липня 1998 — 21 січня 2000
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Ткаченко Олександр Миколайович
Наступник	Медведчук Віктор Володимирович
Народився	16 серпня 1950(1950-08-16) (74 роки) село Ветли, Любешівський район, Волинська область
Відомий як	політик
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma mater	Волинський національний університет імені Лесі Українки
Політична партія	КПУ
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
3-го скликання
Комуністична партія України	12 травня 1998	—	14 травня 2002
4-го скликання
Комуністична партія України	14 травня 2002	—	25 травня 2006
5-го скликання
Комуністична партія України	25 травня 2006	—	23 листопада 2007
6-го скликання
Комуністична партія України	23 листопада 2007	—	6 грудня 2012
7-го скликання
Комуністична партія України	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014

Ада́м Іва́нович Мартиню́к (нар.16 серпня 1950, село Ветли, Любешівського району Волинської області) — радянський та український проросійський політик, кандидат історичних наук. Перший заступник Голови Верховної Ради України (1998—2000, 2003—2007, 2010—2012 рр.)

Народився 16 серпня 1950 в селі Ветли (на хуторі Зарогізне) Любешівського району Волинської області. Навчався у Ветлівській середній школі. У 1967–1968 роках працював лаборантом у цій же школі.

У 1968–1972 роках навчався у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Лесі Українки (нині — Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки) за спеціальністю учитель історії та суспільствознавства. У 1976 році вступив до аспірантури Інституту суспільних наук АНУ.

• 1972 — учитель історії в середній школі, село Велика Глуша Любешівського району.
• 1972–1974 — аспірант, Інститут суспільних наук АНУ, м. Львів.
• 1974–1975 — служба в армії.
• 1975–1976 — аспірант, 1976–1979 — молодший науковий працівник, 1979–1981 — старший науковий працівник Інститут суспільних наук АНУ.
• 1981–1988 — лектор, заступник завідувача Будинку політосвіти, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Львівського обласного комітету КПУ.
• 1988–1989 — секретар Львівського міського комітету КПУ.
• 1989–1990 — інструктор ідеологічного відділу Центрального комітету КПУ.
• Листопад 1990 — вересень 1991 — перший секретар Львівський міського комітету КПУ.
• 1991–1994 — охоронець службових приміщень агрофірми «Україна», місто Київ.
• 1992–1993 — головний редактор газети «Товариш».

1991–1993 — член Соціалістичної партії України. Член Комуністичної партії України (з 1970). З 1993 (після відновлення КПУ) — головний редактор газети «Комуніст» (до жовтня 1997).

Лютий 1997–1998 — голова Центрального штабу виборів КПУ.

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: 2-й секретар ЦК КПУ. Член фракції КПУ (05.-07.1998), позафракційний (07.1998-09.2000), член фракції КПУ (з 09.2000). 1-й заступник Голови (09 липня 1998-21 січня 2000). 03.1994 — кандидат у народні депутати України, Франківський виборчий округ № 265, Львівська область, висунутий виборцями, 1-й тур — 11.55 %, 4 місце з 8 претендентів.

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.06 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: народний депутат України, член КПУ. Уповноважений представник фракції комуністів (05.2002-11.03), член Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України (06.2002-11.03). 1-й заступник Голови ВР України (11.2003-04.06).

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від КПУ, № 2 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. Член фракції КПУ (04.-07.2006).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. 1-й заступник Голови (з 07.2006).

У 2007 році очолював ТСК з опрацювання проєктів законів України про внесення змін до Конституції України.

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України^[1][2] і у 2018 році був визнаним незаконним конституційним судом^[3]. Під його керівництвом цей закон було прийнято із порушеннями регламенту^[4][5].

Народний депутат України 7-го скликання з 12.2012 від КПУ, № 8 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. Перший заступник голови фракції КПУ (з 12.2012). Член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 12.2012).

Дружина Валентина Пилипівна народилась 1956 року; у подружжя є дочка Наталія, 1979 року народження. Донька Адама Мартинюка перебувала у машині, внаслідок зіткнення з якою загинув український гімнаст, призер Олімпійських ігор Олександр Береш

У 2011 році у Верховній раді відбувся конфлікт між Адамом Мартинюком та Олегом Ляшком, у ході якого Ляшко нецензурно висловився на адресу Мартинюка, а той, своєю чергою, схопив Ляшка за горло^[6].

В період початку передвиборчої кампанії до виборів у Верховну Раду 2012 року ймовірний майбутній кандидат у народні депутати по мажоритарному округу № 23 Адам Мартинюк став об'єктом уваги активістів кампанії «Помста за розкол країни». Молоді люди здійснили три поїздки на округ. Під час кожної з них на активістів та журналістів здійснювали напади чи переслідували невідомі, сільська голова села Ветли Любов Павлік, представники Мартинюка, члени КПУ, священник місцевої церкви УПЦ МП та міліція.

У 2016 році був помічений на мітингу до дня 362-ї річниці Переяславської ради разом із Петром Симоненком та Наталією Вітренко^[7].

• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (22 січня 2013) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю^[8]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (2010)^[9], V ступеня (2005)^[10].

• ТОП 100 — 2005. Найвпливовіші люди України (журнал «КореспонденТ»)
• ТОП 100 — 2004. Найвпливовіші люди України (журнал «КореспонденТ»)
• Почесний громадянин Любешева.

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 20 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Адам Мартинюк — почесний громадянин Любешева. Фотографії. [Архівовано 7 квітня 2011 у Wayback Machine.]
• Верховна Рада України 3-го скликання, сторінка депутата
• Верховна Рада України 4-го скликання, сторінка депутата
• Верховна Рада України 5-го скликання, сторінка депутата
• Верховна Рада України 6-го скликання, сторінка депутата

• Петро Кравчук. «Книга рекордів Волині», Любешів: «Ерудит», 2005. — 37-38 стор.
• Творити добро — його багатство. До 60-річчя від дня народження. Газета «Нове життя», 21 серпня 2010 р., с. 8-9.
• Іван Гаврилишин. Серце його добром нагріте. Газета «Голос України», 14 серпня 2010 р.
• Іван Гаврилишин. Серце його добром нагріте. Газета «Нове життя», 4 вересня 2010 р., с. 3-7.
• Іраїда Журавлюк. Зустріч з хлібом, любов'ю про синівську турботу. Газета «Нове життя», 28 жовтня 2010 р., с. 10.

• Возз'єднання. — Київ : Бізнесполіграф, 2010. — 168 с. — (Громадська бібліотека). — ISBN 978-966-1645-38-6.