Share to:

 

Кий Сергій Вікторович

Сергі́й Ві́кторович Кий
Народився21 грудня 1969(1969-12-21) (55 років)
м.Сусуман, Магаданська область, Росія
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьполітик
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
ПартіяПартія регіонів
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 —
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кий.

Кий Сергі́й Ві́кторович (нар.21 грудня 1969(19691221), м. Сусуман, Магаданська область, Росія) — український політик, народний депутат України V, VI, VII скликань. Член Партії регіонів; член фракції Партії регіонів (з 11.2007), член Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму (з 12.2007).

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події польсько-українського конфлікту на Волині 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду[4].

Біографія

  • 1988-90 — служба в армії.
  • Станом на 2023 рік проживає в Києві.

Освіта

  • Донецький національний університет, економічний факультет (2005), «міжнародна економіка».

Робота

  • 1990-96 — газоелектрозварювальник.
  • 1997-98 — менеджер, ЗАТ «Дон-агро-продукт».
  • 1998-99 — заступник директора, ТОВ «Щит».
  • 2000-01 — менеджер, ЗАТ «Азовська продовольча компанія».
  • 2001-06 — помічник президента, ЗАТ ФК «Шахтар» (м. Донецьк).

Кримінальні зв'язки

Згідно з матеріалами МВС, датованими 1995 роком, у квартирі Сергія Кия в Донецьку деякий час мешкав Олег Морозов, головний підозрюваний у виконанні вбивства Яноша Кранца в тому ж таки Донецьку в 1992 році[5]. Згідно з матеріалами, зібраними пізніше, сам він затримувався в березні 1998 року по кримінальній справі за фактом замаху на вбивство Кушніра.[6].

У Верховній Раді

Апаратом Верховної Ради у законотворчій діяльності 5-го[7] та 6-го[8] скликання помічений не був.

Входить в першу трійку осіб за кількістю не відвідування робочих засідань 6-го скликання: з 530 засідань пропустив 521[9]

Статки

У 2011 році Сергій Кий напряму володів 62,5 % акцій ЗАТ «АРС» (розшифровується як Алік (Грек), Ринат (Ахметов) та Самсон (Яков Богданов)[10]) що своєю чергою володіла 20,5 % акцій «Лемтранс». Основним напрямком діяльності «АРС» є оптова торгівля вугільною продукцією[11][12].

Сімейний стан: син Микита (2002).

Джерела

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  4. ↑ Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради». Архів оригіналу за 6 Березня 2016. Процитовано 17 Липня 2013.
  5. ↑ Т. Чорновол. Донецька вендета. Архів оригіналу за 31 Січня 2013. Процитовано 28 Січня 2013.
  6. ↑ Т. Чорновол. Донецька вендета 4. Архів оригіналу за 2 Лютого 2013. Процитовано 30 Січня 2013.
  7. ↑ Верховна Рада України. Законотворча діяльність Сергія Кия протягом 5-го скликання
  8. ↑ Верховна Рада України. Законотворча діяльність Сергія Кия протягом 6-го скликання
  9. ↑ Лещенко, Сергій (29 травня 2012). Подарунок від Януковича як знущання. Українська Правда. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 12 січня 2013.
  10. ↑ Т. Чорновол. Донецька вендета 3. Архів оригіналу за 31 Січня 2013. Процитовано 30 Січня 2013.
  11. ↑ Лещенко, Сергій; Сергій Щербина (31 травня 2012). Сторож "Межигір'я" як партнер Ріната Ахметова, або Схованка грошей Януковича. Українська Правда. Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 12 січня 2013.
  12. ↑ Лещенко, Сергій (12 вересня 2012). Олігархи на виборах: коток Ріната Ахметова. Українська Правда. Архів оригіналу за 14 січня 2013. Процитовано 12 січня 2013.


політик Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Kembali kehalaman sebelumnya