Ернест Орландо Лоуренс

Ернест Орландо Лоуренс
англ. Ernest Orlando Lawrence
Ім'я при народженні	англ. Ernest Orlando Lawrence
Народився	8 серпня 1901(1901-08-08)[1][2][…]  Кантон, Південна Дакота, США[4][5][6]
Помер	27 серпня 1958(1958-08-27)[7][8][…] (57 років)  Пало-Альто, Каліфорнія, США[10][11][…]
Поховання	Chapel of Memories Columbarium and Mausoleumd[13]
Місце проживання	Берклі США
Країна	США
Діяльність	фізик, фізик-ядерник, викладач університету
Alma mater	Університет Південної Дакоти Університет Міннесоти Єльський університет
Галузь	ядерна фізика
Заклад	Єльський університет Університет Каліфорнії, Берклі
Науковий ступінь	доктор наук
Науковий керівник	William Francis Gray Swannd
Відомі учні	Едвін Макміллан
Аспіранти, докторанти	Edward J. Lofgrend M. Stanley Livingstond Ву Цзяньсюн Роберт Ратбун Вілсон Kenneth Ross MacKenzied David H. Sloand John Reginald Richardsond Milton G. Whited[14]
Членство	Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук Академія наук СРСР Індійська національна академія наук Національна академія наук США
Відомий завдяки:	винахід циклотрону
Брати, сестри	Джон Лоуренс
У шлюбі з	Mary K. Blumerd
Нагороди	медаль Елліота Крессона (1937) Премія Вільяма Проктера за наукові досягнення (1951) медаль Фарадея (1952) медаль Г'юза (1937) Національна зала слави винахідників США (1982) медаль Голлі (1942) член Американського фізичного товариства[d] премія Комстока з фізики (1938) Член Американської академії мистецтв і наук Сілліманівські меморіальні лекції (1945) медаль і премія Денніса Габора (1940)
Автограф
Ернест Орландо Лоуренс у Вікісховищі

Ернест Орландо Лоуренс (англ. Ernest Orlando Lawrence; 8 серпня 1901, Кентон, Південна Дакота, США — 27 серпня 1958, Пало-Альто, Каліфорнія, США) — американський фізик, творець першого циклотрона, за що був удостоєний Нобелівської премії 1939 — «За винахід і створення циклотрона, за досягнуті за його допомогою результати, особливо за отримання штучних радіоактивних елементів».

Випускник Університету Південної Дакоти та Університету Міннесоти, Лоуренс отримав ступінь доктора філософії з фізики в Єльському університеті в 1925 році. У 1928 році був найнятий доцентом фізики в Каліфорнійському університеті в Берклі, ставши там наймолодшим повним професором через два роки. Одного вечора в бібліотеці Лоуренс був заінтригований схемою прискорювача, який виробляв частинки високої енергії. Розмірковував над тим, як його можна зробити компактним, і придумав круглу прискорювальну камеру між полюсами електромагніту. Результатом став перший циклотрон.

Лоуренс продовжив будівництво серії все більших і дорожчих циклотронів. Його радіаційна лабораторія стала офіційним відділом Каліфорнійського університету в 1936 році, а Лоуренс став її директором. На додаток до використання циклотрона для фізики, Лоуренс також підтримував його використання в дослідженнях медичного використання радіоізотопів. Під час Другої світової війни Лоуренс розробив електромагнітне розділення ізотопів у радіаційній лабораторії. Використовував пристрої, відомі як калютрони, гібрид стандартного лабораторного мас-спектрометра та циклотрона. Величезний завод електромагнітного розділення був побудований в Оук-Рідж, штат Теннессі, який отримав назву Y-12. Процес був неефективним, але спрацював.

Після війни Лоуренс широко агітував за державне спонсорство великих наукових програм і був рішучим прихильником «Великої науки» з її вимогами до великих машин і великих грошей. Лоуренс рішуче підтримав кампанію Едварда Теллера щодо другої лабораторії ядерної зброї, яку Лоуренс розмістив у Ліверморі, Каліфорнія. Після його смерті регенти Каліфорнійського університету перейменували Ліверморську національну лабораторію Лоуренса та Національну лабораторію Лоуренса Берклі на його честь. Хімічний елемент номер 103 був названий на його честь лоуренцієм після відкриття в Берклі в 1961 році.

Відомий дослідженнями у ядерній фізиці, роботами із створення атомної бомби (Мангеттенський проєкт). Створив калютрон, спеціалізований мас-спектрограф, потрібний для розділення ізотопів урану.

Ім'ям Лоуренса названо 103-й хімічний елемент Лоуренсій.

• Премія Ернеста Орландо Лоуренса

• Храмов Ю. А. Лоуренс Эрнест Орландо (Lawrence Ernest Orlando) // Физики : биографический справочник / под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 170. — 400 с. — 200 000 екз.
• Alvarez, Luis. Ernest Orlando Lawrence 1901–1958 // Biographical Memoirs of the National Academy of Sciences. — 1970.
• Childs, Herbert. An American Genius: The Life of Ernest Orlando Lawrence, Father of the Cyclotron. — New York : E. P. Dutton^[en], 1968. — ISBN 978-0-525-05443-6.

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ернест Орландо Лоуренс
• Біографія на сайті Nobelprize.org [Архівовано 22 листопада 2008 у Wayback Machine.]
• Біографія Лоуренса [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Ернест Орландо Лоуренс на сайті Find a Grave (англ.)