Нгалава (суах. ngalawa) або унгалава (суах. ungalawa)^[1] — традиційне вітрильне каное з подвійним аутригером (тримаран) народності суахілі, що широко використовується місцевим населенням на архіпелазі Занзібар та на узбережжі материкової Танзанії та Кенії^[2] як прибережний рибальський човен, а також для перевезення вантажів або людей на короткі відстані^[3].

Нгалаву можна розглядати як удосконалену форму іншого поширеного типу суахілійського човна — звичайного каное-довбанки, відомого як мтумбві (mtumbwi), до якого додано вітрило і балансир. Загалом конструкція нгалави відрізняється як своєю ефективністю, так і простотою — для виготовлення судна потрібен цільний стовбур дерева для корпусу, декілька брусів для щогли, аутригерів і стерна та трикутний шматок тканини для вітрила^[4].

Корпус нгалави має вигляд каное-довбанки, виготовленої з цільного стовбура довжиною біля 5–6 м., шириною близько 0,5 м і висотою близько 0,7 м, отесану з країв і видовбану зсередини^[5]. Для збільшення остійності, з кожного боку до корпусу каное кріпляться виносні аутригери (балансири). Подвійний аутригер складається з двох 3-4 метрових дерев'яних брусів, закріплених перпендикулярно корпусу (передній кріпиться перед щоглою, а задній біля корми), до яких під кутом на двох додаткових брусах кріпляться пласкі дошки-поплавки (схожі по формі на лижі), закріплені у положенні «на ребрі». Загальна ширина обох аутригерів від поплавка до поплавка складає 5-6 метрів.

Єдина щогла розміщується в центральній частині корпусу каное, часто трохи нахилена до носа і несе одне косе, зазвичай чотирикутне арабське вітрило з дуже короткою передньою шкаториною або подібне до нього трикутне латинське вітрило, загальною площею 30-40 м². Для управління човном використовується навісне стерно з румпелем, що є досить рідким випадком для такого типу суден, як каное^[2]. Зазвичай команда нгалаву складається з двох людей — один управляє човном, а інший балансує тримаран, пересуваючись між аутригерами^[2].

Через свою легкість і неглибоку осадку, нгалава є дуже швидким судном і може досягати під вітрилом швидкості 5-10 вузлів^[4].

Суахілі зі східноафриканського узбережжя є одним з небагатьох не австронезійських народів, що використовують човни з балансирами (аутригерами).

Каное з аутригерами є спадщиною австронезійських народів з Малайського архіпелагу в Південно-Східній Азії і використовувались ними для далеких морських подорожей. Вважається, що використання аутригерів могло бути спричинене необхідністю додання човнам остійності після винаходу австронезійцями вітрил типу "крабова клешня" приблизно у 1500 р. до н.е^[6]. З островів Південно-Східної Азії каное з аутригерами поширились разом з хвилями австронезійської міграції по численним островам Тихого і Індійського океану. Лише декілька певних не австронезійських народностей також використовують човни з аутригерами, але ідею і технологію таких човнів вони перейняли в ході контактів з австронезійцями. До таких народностей відносяться сингали на Шрі-Ланці, де човни з балансиром відомі як орува^[7], деякі групи на Андаманських та Нікобарських островах^[8], а також суахілі на східноафриканському узбережжі, які запозичили ідею тримарана у малагасійців - нащадків австронезійських народів, що колонізували сусідній острів Мадагаскар на початку нашої ери^[9].

Назва та технологія нгалави були адаптовані суахілі від назви і технології малагасійського тримарана лакана, типового для західного узбережжя Мадагаскару^[10], який, в свою чергу є адаптацією технології типового австронезійського проа, каное з балансиром, привнесеною на Мадагаскар австронезійськими народами в 200—500 рр н.е^[9]. Цікаво, що в XIX-XX століттях мадагаскарська лакана втратила один з балансирів, тоді як нгалава залишилась класичним тримараном.

Якщо форма корпусу нгалави була запозичена суахілі від австронезійців, коса трапецієподібна форма арабських вітрил нгалави походить від арабських дау, які разом з арабськими торгівцями потрапили на узбережжя Суахілі з 10-11 століття. Через схожість форми трикутних вітрил нгалави з вітрилами іншого традиційного суахілійського човна типу машуа, що належить до дау, нгалаву часто також називають дау. Це є помилкою, оскільки нгалава належить до каное з двома балансирами (тримаран), а справжні дау відносяться до однокорпусних кільових суден з набірним корпусом^[11].

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нгалава

• 4 traditional Swahili boats
• Dhows and Traditional Boats: Ngalawa

• Dhows of the swahili coast, Zanzibar Travel Guide
• Łódź ze stabilizatorem dwustronnym ngalawa

• 
  Нгалава. о.Занзібар
• 
  Нгалава на о.Занзібар. Щогла і вітрило складені в човні.
• 
  Висадка з нгалави пасажирів
• 
  Нгалави біля Шімоні. Кенія
• 
  Спуск двох нгалав на воду. Танзанія
• 
  Нгалава на пляжі біля Момбаси. Кенія
• 
  Вид зсередини. Морський музей. Гданськ
• 
  Нгалава. Морський музей. Гданськ
• 
  Будова аутригера нгалави. Морський музей. Гданськ
• 
  Весло нгалави. Морський музей. Гданськ
• 
  Нгалава на пляжі в Танзанії
• 
  Нгалава на о.Пемба, Танзанія
• 
  Нгалава на о.Занзібар, Танзанія
• 
  Нгалава з одним стерновим. Занзібар
• 
  Процес розвантаження нгалави на о.Занзібар

• Allibert, Claude (2011). «Austronesian migration and the establishment of the Malagasy civilization: contrasted readings in linguistics, archaeology, genetics and cultural anthropology». In Tim Curtis (ed.). Islands as Crossroads: Sustaining Cultural Diversity in Small Island Developing States. UNESCO. p. 45. ISBN 9789231041815.
• Crowley, B.E. (2010). «A refined chronology of prehistoric Madagascar and the demise of the megafauna». Quaternary Science Reviews. 29 (19–20): 2591—2603. Bibcode: 2010QSRv…29.2591C. doi:10.1016/j.quascirev.2010.06.030.
• Hawkins, Clifford W. (1977). The Dhow: An Illustrated History Of The Dhow And Its World, Nautical Publishing Co. Ltd, ISBN 978-0245526558 (англ.)